Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

Відпуск енергопостачальником електроенергії, параметри якої знаходяться поза межами показників, визначених у договорі, тягне відповідальність енергопостачальника в розмірі двадцяти п’яти відсотків вартості такої електроенергії (ч. 7 ст. 24 Закону «Про електроенергетику»). Це — теж штрафна неустойка. Вона не виключає обов’язку енергопостачальника відшкодувати збитки, завдані споживачеві таким порушенням, на підставі загальних правил ст. 22, 623, 624 ЦК.

11. Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК правові наслідки порушення зобов’язання встановлюються договором і законом. Але спеціальним правилом ч. 4 ст. 26 Закону «Про електроенергетику» передбачається, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору і правил користування електроенергією згідно із законодавством. Тут же зазначається про те, що правила користування електроенергією для населення встановлюються Кабінетом Міністрів. Отже, положення про відповідальність споживачів, установлені Правилами користування електроенергією для населення, є чинними. Відповідно до п. 53 Правил розмір збитків, завданих енергопостачальникові порушенням правил користування електроенергією, розраховується за добовою величиною розрахункового споживання електроенергії та за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показань чи технічної перевірки приладу обліку до моменту усунення порушення за тарифами, які діяли на період, за який розраховується розмір збитків. Правила [291] передбачають, що Національна комісія регулювання електроенергетики України (далі — НКРЕ) має повноваження затвердити Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією [445].

Пункт 42 Правил покладає на споживача відповідальність за прострочення терміну внесення платежів за спожиту електроенергію. Законодавством така відповідальність не встановлена. Договором вона встановлюватись може. Але при цьому слід ураховувати наступне. До усунення Кабінетом Міністрів заборгованості держави із заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат і прийняття Верховною Радою відповідного рішення тимчасово заборонено нарахувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги (Закон «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»). Відступлення від цього Закону в договорах суперечило б ч. 3 ст. 6 ЦК, оскільки із змісту названого Закону випливає обов’язковість його для сторін (із змісту цього Закону випливає імперативний характер його положень).

ПОСТАЧАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЄЮ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

12. На правовідносини між енергопостачальниками та юридичними особами поширюється чинність ст. 714 ЦК, ст. 275 — 277 ГК [31], Правил користування електричною енергією (далі — Правила) [442]. Ці Правила затверджені НКРЕ відповідно до повноваження, що надане їй абзацом сьомим ч. 1 ст. 12 Закону «Про електроенергетику» [89], і в силу цього спеціального положення Закону названі Правила мають чинність, яка не спростовується зазначенням у ч. 1 ст. 277 ГК на те, що правила користування енергією затверджуються Кабінетом Міністрів, оскільки відповідно до абзацу сьомого частини першої ст. 12 Закону «Про електроенергетику» розроблення і затвердження правил користування електричною енергією є одним із основних завдань НКРЕ. Чинними є також Порядок постачання електричної енергії споживачам [288] і Порядок обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання [325].

13. У зв’язку з постачанням електроенергії юридичним особам та фізичним особам- підприємцям можуть укладатись договори декількох видів, що обумовлене розвитком ринку електроенергії та складністю відносин, що виникають при постачанні електроенергією. Основним договором, на підставі якого здійснюється постачання електроенергії, є договір постачання електричної енергії. Цей договір укладається між споживачем та постачальником електроенергії на підставі Типового договору про постачання електричної енергії, що є додатком до Правил.

При укладенні договору сторони не вправі відступати від положень Типового договору, оскільки ч. 4 ст. 179 ГК забороняє відступати від змісту типових договорів. Постачання електроенергією згідно з таким договором здійснюється з оплатою за регульованим тарифом. Постачальники електроенергії за регульованим тарифом (тобто постачальники, які здійснюють постачання за допомогою власних електроустановок) на закріпленій за ними території не мають права відмовити споживачеві або субспоживачеві в укладенні договору про постачання електричної енергії, якщо споживач виконує вимоги нормативно-правових актів щодо постачання електроенергії (п. 1.9 Правил).

14. Договір про купівлю-продаж електричної енергії укладається в тих випадках, коли постачання електроенергією здійснюється за допомогою електроустановок не постачальника, а іншої електропередавальної організації. На підставі такого договору постачання електроенергією здійснюється з умовою про оплату за цінами, погодженими сторонами (за нерегульованим тарифом). За наявності згоди постачальника споживач вправі укласти договір про купівлю-продаж електроенергії з будь-яким постачальником за умови відсутності заборгованості перед постачальником за регульованим тарифом. Договір про купівлю-продаж укладається на весь обсяг споживання електроенергії, що необхідний споживачеві, і на строк, який кратний розрахунковому періоду. На період дії договору про купівлю-продаж електроенергії призупиняється дія договору про постачання електроенергії за регульованим тарифом. Договір про постачання електроенергії призупиняється на підставі письмового повідомлення, що надсилається постачальнику електроенергії споживачем, яке має бути отримане постачальником не пізніше, ніж за п’ять днів до початку дії договору про купівлю-продаж електроенергії. Для поновлення дії договору про постачання електроенергії споживач має звернутися до постачальника електроенергії за регульованим тарифом не пізніше п’яти днів до закінчення дії договору про купівлю-продаж електроенергії. Варто звернути увагу на оригінальність правової конструкції, яка розглядалась, та відповідно до якої споживач має право вимагати призупинення дії договору постачання електроенергії у зв’язку з укладенням ним договору про купівлю-продаж електроенергії (як правило, — з іншим постачальником електроенергії), а також відновлення дії договору про постачання електроенергії у зв’язку з припиненням дії договору купівлі-продажу електроенергії (п. 5.9 Правил).

15. Відповідно до ч. 7 ст. 276 ГК оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. Попередня оплата визначається в п. 1.2 Правил як стовідсоткова оплата обсягу очікуваного споживання електричної енергії, заявленого на наступний розрахунковий період, яка (оплата) здійснюється до початку розрахункового періоду. Інші варіанти оплати можуть установлюватись за погодженням сторін договору про постачання електричної енергії. Споживачі практично позбавлені можливості домагатися іншої форми оплати, ніж попередня. Правда, при масовому отриманні електропостачальником підписаних договорів з протоколами розбіжностей електропостачальник може не справитись із задачею оформлення позовних заяв про вирішення переддоговірних спорів, а тому споживачі, що складають протоколи розбіжностей з наміром уникнути попередньої оплати електроенергії, мають певний шанс досягти своєї мети.

16. Оплата енергії, що відпускається відповідно до договорів про постачання електричної енергії, здійснюється за регульованими тарифами. Регульовані тарифи затверджуються в порядку, встановленому законодавством. Тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затверджені постановою Кабінету Міністрів «Про тарифи на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам» [461]. За наявності окремого обліку споживання електричної енергії за періодами часу регульовані тарифи диференціюються (більш високий тариф застосовується в години максимального навантаження енергосистеми, а більш низький тариф — у години мінімального навантаження).

17. Оплата електроенергії, кількість якої перевищує договірні величини споживання електроенергії (різниця між договірною величиною електроенергії та обсягом фактично спожитої електроенергії) здійснюється у двократному розмірі регульованого тарифу. У такому ж розмірі оплачується електроенергія, що спожита шляхом найбільшого перевищення потужності, зафіксованого впродовж розрахункового періоду договірної величини потужності (ч. 5 ст. 26 Закону «Про електроенергетику» [89]).

18. Порушення дисципліни платежів є підставою для обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання, а за відсутності такої броні — до повного припинення електропостачання. Енергопостачальники, електропередавальні організації або Держенергонагляд не пізніше, ніж за три робочі дні до дати обмеження або припинення електропостачання, надсилають споживачам письмове попередження, в якому зазначаються підстава, дата і час, з якого буде запроваджено обмеження або буде припинене електропостачання [288]. Обмеження не запроваджується і електропостачання не припиняється, якщо споживач ліквідує заборгованість за зобов’язанням щодо оплати спожитої енергії до здійснення таких заходів.

19. Відповідно до п. 7.5 Правил [442] електропостачальник має також право припинити повністю або частково електропостачання у таких випадках: 1) відсутність у споживача персоналу для обслуговування електроустановок; 2) зниження з вини споживача показників якості електроенергії до величин, які порушують нормальне функціонування електроустановок електропередавальної організації або інших споживачів.

20. Електропостачальник несе відповідальність перед споживачами — юридичними особами-підприємцями, як і перед споживачами — фізичними особами, відповідно до ч. 6 і 7 ст. 24 Закону «Про електроенергетику» (див. п. 9 коментаря до ст. 714 ЦК).

21. Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок визначення розміру відшкодування шкоди, завданої електропостачальнику внаслідок викладення електричної енергії [337]. У постанові про затвердження названого Порядку міститься посилання на ст. 27 Закону «Про електроенергетику», яка надає таке повноваження Кабінету Міністрів. Але Кабінет Міністрів частину цього повноваження передоручив НКРЕ, яка і затвердила Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією [445].

ПОСТАЧАННЯ ФІЗИЧНИМ І ЮРИДИЧНИМ ОСОБАМ ВОДИ І ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ. ПОСЛУГИ З ВОДОВІДВЕДЕННЯ

22. Відносини щодо постачання фізичним особам води та теплової енергії регулюється ст. 714 ЦК. До відносин з приводу постачання води (холодної, питної) застосовується Закон «Про питну воду та питне водопостачання» [143]. Цей Закон (ч. З ст. 19) надає центральному органові виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства встановлювати порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання. Але на сьогодні такий порядок не затверджувався. Натомість затверджені Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення [333] (далі — Правила). Було б неправильним стверджувати, що Кабінет Міністрів не мав повноважень на затвердження Правил. Повноваження на затвердження Кабінетом Міністрів названих Правил підтверджено ст. 19 названого Закону. Крім того, Кабінет Міністрів затвердив згадані Правила з урахуванням Конституції України [1], яка наділяє Кабінет Міністрів повноваженнями здійснювати внутрішню і зовнішню політику. Це є аргументом на користь визнання чинності названих Правил. Нарешті, чинність цих Правил випливає також із викладеного в п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК.

23. Стаття 714 ЦК, з одного боку, і частина третя ст. 19 Закону «Про питну воду та питне водопостачання», Правила, — з іншого, по-різному кваліфікують правовідносини щодо постачання води і теплової енергії. Стаття 714 ЦК визнає договір постачання ресурсами через приєднану мережу видом договору купівлі-продажу. В інших названих актах ідеться про надання послуг такого характеру. Перевагу при юридичній кваліфікації відносин щодо постачання води та теплової енергії слід надати ст. 714 ЦК, оскільки із змісту цього Кодексу видно, що як раз в ньому встановлюється система цивільно-правових зобов’язань. Отже, договір постачання водою та тепловою енергією є різновидом договору купівлі-продажу. Лише у тих випадках, коли відносини щодо постачання води та теплової енергії доповнюються відносинами щодо виконання певних робіт, до цих останніх відносин можуть застосовуватись ст. 837 — 874 ЦК, що формулюють загальні положення про підряд та побутовий підряд якщо це не суперечить суті таких відносин. Застосування положень про послуги (ст. 901 — 907 ЦК) до правовідносин, про які тут ідеться, виключається (крім послуг щодо водовідведення).

24. Постачання гарячою і холодною водою, а також тепловою енергією здійснюється на підставі договорів, що укладаються відповідно до Типового договору про надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, який є додатком до Правил (далі — Типовий договір). До договору, що укладається з «виконавцем послуг», сторони можуть вносити додаткові порівняно з Типовим договором пункти. Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК слід визнати, що сторони договору, який укладається, вправі відступити від положень Типового договору, не виходячи при цьому за межі, встановлені цією частиною.

25. Стаття 627 ЦК визнає, що сторони вільні в укладанні договору, але з урахуванням, зокрема, актів цивільного законодавства. З урахуванням цього на виконавця покладається обов’язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг (п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону «Про житлово-комунальні послуги» [173]). Пункт 1 ч. 3 ст. 20 того ж Закону покладає обов’язок укласти такий договір на споживача. Разом з тим п. 24 Правил надає споживачеві право відмовлятися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Але при цьому повинні виконуватись вимоги Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживача від централізованого теплопостачання [443]. Наказом Мінжилкомунгоспу України до цього Порядку були внесені зміни, зокрема, із його назви вилучено слово «приміщень».