Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

4. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.

1. Сторонами договору дарування, тобто і дарувальниками і обдаровуваними, можуть бути всі суб’єкти цивільного права (учасники цивільних відносин). Лише Український народ, що в певних випадках також визнається учасником цивільних відносин (ст. 324 ЦК), не визнається суб’єктом, що може укладати договори дарування як дарувальник або обдаровуваний.

2. Частина 2 і ч. 3 ст. 720 ЦК установлюють обмеження на укладення договорів дарування. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права укладати договори дарування стосовно майна дітей. Цим виключається, щоб майно, яке є об’єктом права власності дітей, було предметом договору дарування. Порушення цього обмеження є підставою для визнання судом договору дарування недійсним. Твердження про нікчемність таких договорів, оскільки ними прямо порушується встановлена законом заборона, ґрунтується на неправильному тлумаченні положення про те, що нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена прямо (ст. 204; ч. З ст. 215 ЦК). Пряме встановлення законом недійсності правочину передбачає наявність у законі формулювань «правочин є недійсним» або «правочин є нікчемним». Усі інші формулювання не можуть тлумачитись як пряме визнання правочину недійсним законом. Це ж правило застосовується до випадків дарування опікунами майна, що є власністю підопічних — малолітніх осіб і осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними.

Частина 3 ст. 720 ЦК дозволяє підприємницьким товариствам укладати договори дарування свого майна іншим підприємницьким товариствам лише за умови, що таке право підприємницького товариства прямо встановлено установчими документами дарувальника. Це обмеження не виключає права укладати договір пожертви. Слід звернути також увагу і на те, що підприємницькі товариства не позбавлені права укладати як дарувальники договори дарування, в яких обдаровуваними будуть не інші підприємницькі товариства, а фізичні особи, юридичні особи публічного права, держава, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, непідприємницькі товариства, установи, юридичні особи, створені в інших організаційно-правових формах, установлених законом (ч. 2 ст. 83 ЦК). Якщо засновники підприємницького товариства позбавлені права обмежити право такого товариства на передання у власність названим вище суб’єктам цивільного права свого майна на підставі договорів дарування, свої майнові інтереси засновники можуть захищати шляхом обмеження права органів підприємницького товариства укладати договори дарування від імені товариства як дарувальника. Право укладати такі договори слід надавати установчими документами зборам засновників, засновникам, одноособовому засновникові. В аналогічний спосіб можуть обмежуватись можливості дарування свого майна непідприємницькими товариствами, установами, юридичними особами приватного права, створеними в інших організаційно-правових формах (ч. 1 ст. 83 ЦК).

3. Юридичні особи публічного права можуть бути позбавлені права на відчуження свого (належного йому, закріпленого за ним) майна шляхом укладення договорів дарування законом. Так, державне комерційне підприємство позбавлене права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам або громадянам, крім випадків, передбачених законом (ч. 5 ст. 75 ГК). Це ж правило поширюється на комунальні комерційні підприємства (ч. 9 ст. 78 ЦК). Із Господарського кодексу (ст. 136, 137) випливає, що речове право казенного підприємства (право оперативного управління) не може бути ширшим, ніж право господарського відання (речове право державного комерційного підприємства). Тому ч. 5 ст. 75 ГК має за аналогією застосовуватись і до казенних підприємств. Засновник юридичної особи публічного права не позбавлений можливості установчим документом обмежити право органів такої юридичної особи здійснювати дієздатність цієї особи в будь-який спосіб, у тому числі шляхом встановлення заборони на укладення договорів про передання юридичною особою свого майна у власність іншої особи на підставі договору дарування.

4. Частина 4 ст. 720 ЦК обмежує права представника, що діє на підставі доручення (тут використовується термін «доручення», який охоплює собою довіреність і договір, на підставі якого здійснюється представництво). Представник має право укласти договір дарування від імені дарувальника — особи, від імені якої діє представник на підставі доручення, лише за умови, що у дорученні зазначено ім’я обдаровуваного. За відсутності такого зазначення доручення є нікчемним. Договір дарування, укладений представником на підставі такого доручення, не є нікчемним. Але він може бути визнаний недійсним судом.

Стаття 721. Обов’язки дарувальника

1. Якщо дарувальникові відомо про недоліки речі, що є дарунком, або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, він зобов’язаний повідомити про них обдаровуваного.

2. Дарувальник, якому було відомо про недоліки або особливі властивості подарованої речі і який не повідомив про них обдаровуваного, зобов’язаний відшкодувати шкоду, завдану майну, та шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю в результаті володіння чи користування дарунком.

1. Відповідно до ст. 721 ЦК у разі, коли дарувальникові відомо про недоліки речі, яка є дарунком, або про особливі властивості речі, які (недоліки або особливі властивості) можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна обдаровуваного або інших осіб, на нього покладається обов’язок повідомити обдаровуваного про ці недоліки або особливі властивості. Якщо дарувальник не виконав цей свій обов’язок, на нього покладається обов’язок відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, що настали внаслідок володіння або користування дарунком. Використання тут терміна «шкода» означає, що відшкодування має здійснюватись відповідно до норм, що сформульовані у главі 82 «Відшкодування шкоди» Цивільного кодексу.

Стаття 722. Прийняття дарунка

1. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

2. Дарувальник, який передав річ підприємству, організації транспорту, зв’язку або іншій особі для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору дарування до вручення речі обдаровуваному.

3. Якщо дарунок направлено обдаровуваному без його попередньої згоди, дарунок є прийнятим, якщо обдаровуваний негайно не заявить про відмову від його прийняття.

4. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

1. Правило ч. 1 ст. 722 ЦК є спеціальним, у тому числі і стосовно ч. 3 ст. 334 ЦК. Це означає, що у разі дарування нерухомого майна, щодо якого передбачене нотаріальне посвідчення договору дарування, право власності у обдаровуваного виникає не з моменту нотаріального посвідчення договору, а з моменту прийняття обдаровуваним дарунка. Лише у випадках передання дарунка до нотаріального посвідчення договору дарування, тобто до укладення договору право власності на річ виникає у обдаровуваного з моменту нотаріального посвідчення договору дарування, оскільки до цього передання речі не мало правової підстави.

2. Частина 2 ст. 722 ЦК стосується тільки реальних договорів дарування. Якщо сторони уклали договір дарування з умовою про передання дарунка в майбутньому, дарувальник не має права відмовитися від договору дарування відповідно до ч. 2 ст. 722 ЦК. Такі відносини регулюються ст. 724 ЦК. Реалізація дарувальником права на відмову від договору дарування до вручення речі, переданої дарувальником підприємству транспорту або зв’язку або іншій особі для доставки обдаровуваному, здійснюється шляхом повідомлення обдаровуваного, яке може бути передане в будь- який спосіб, що надає змогу надати докази надіслання такого повідомлення. Якщо обдаровуваний отримав повідомлення до отримання дарунка, договір вважається розірваним. Отримання посилки, бандеролі, вантажобагажу після цього має кваліфікуватись як безпідставне. Безпідставне їх отримання означає, що вони мають бути повернуті відправникові.

3. Обдаровуваний не несе обов’язку прийняти дарунок навіть тоді, коли укладено договір дарування з умовою про передання дарунка в майбутньому. У зв’язку з цим важливо встановити момент, з якого дарунок вважається прийнятим. Дарунок не може вважатись прийнятим, якщо обдаровуваний негайно заявить про відмову від його прийняття. «Негайно» — це означає негайно після того, як обдаровуваному стало ясно, якщо він отримав річ на підставі договору дарування. Підприємства зв’язку, транспорту зазвичай видають посилки, вантажобагаж без перевірки майна всередині належне упакованих посилки, вантажобагажу чи належне опломбованого контейнера. Тому обдаровуваний може заявити про відмову від прийняття дарунка лише після розкриття посилки, вантажобагажу чи контейнера безпосередньо дарувальникові, а не підприємству зв’язку чи транспорту.

4. Частина 4 ст. 722 ЦК може застосовуватись за аналогією для визначення моменту передання речі на підставі інших договорів, оскільки термін «уручення речі» в ст. 334 ЦК належно не розкривається.

Стаття 723. Договір дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому