Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

26. Відповідно до п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення постачання має здійснюватись безперервно. Перерви у постачанні допускаються для проведення ремонтних і профілактичних робіт, які проводяться за погодженням з місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування, а також при ліквідації наслідків дії непереборної сили або аварій. Постачання теплової енергії для систем опалення призупиняється також в міжопалювальний період.

27. Положення п. 17 Правил, що покладає на споживача обов’язок допускати у квартиру (приватний будинок) та інші зайняті ним приміщення працівників постачальника або підприємств водо-, теплопостачання та водовідведення за наявності у них відповідного посвідчення підлягає застосуванню в частині, що не суперечить ст. 30 Конституції: такий обов’язок споживач несе тільки за умови, що він передбачений договором. На це зазначається в п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» [174]. Лише за необхідності ліквідації аварії обов’язок споживача забезпечити доступ до мережі, арматури, засобів обліку, розподільчих систем випливає безпосередньо із ст. 30 Конституції України.

28. Для обліку кількості спожитої гарячої та холодної води встановлюються побудникові та квартирні засоби обліку (лічильники). Якщо встановлені тільки побудникові засоби обліку, холодна і гаряча вода оплачується наймачами (власниками) квартир відповідно до показань засобів обліку. Від цього показника відраховуються ті витрати гарячої та холодної води, які припадають на самого постачальника, юридичних осіб — орендарів нежитлових приміщень, а різниця розподіляється серед споживачів — власників або наймачів квартир пропорційно кількості мешканців у квартирі (для цього визначається кількість води, яка припадає на одного мешканця, а ця кількість перемножується на кількість мешканців у кожній квартирі).

Якщо в частині квартир установлені засоби обліку споживання холодної та гарячої води, оплата води здійснюється відповідно до показників цих засобів. Частина спожитої холодної та гарячої води, що розподіляється між власниками та наймачами квартир, в яких не встановлено засоби обліку, визначається шляхом відрахування від показників будинкового засобу обліку кількості холодної і гарячої води, що припадає на постачальника та юридичних осіб — орендарів нежитлових приміщень, та показників кількості спожитої води в квартирах, де встановлені квартирні засоби обліку.

29. Теплова енергія, що поставляється для опалення житлових будинків, оплачується відповідно до показників квартирних тепло лічильників. За відсутності квартирних теплолічильників та наявності будинкових тепло лічильників, вартість спожитої теплової енергії оплачується власниками (наймачами) квартир відповідно до показань будинкового тепло лічильника пропорційно до опалюваної площі квартири. За наявності квартирних теплолічильників у частині квартир розподіл спожитої теплової енергії здійснюється із застосуванням за аналогією правил про розподіл спожитої холодної та гарячої води, про які (правила) йшлося у попередньому пункті коментаря.

Кількість теплової енергії на опалення місць загального користування окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до оплати за опалення за умов, що в багатоквартирному будинку відсутні суб’єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення. У решті випадків застосовується Методика розрахунку кількості тепла, спожитого на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення [341].

30. Розрахунковим періодом для оплати холодної та гарячої води та теплової енергії є календарний місяць. Якщо договором не встановлено інших строків оплати, вона має здійснюватись не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця. Відповідно до п. 40 Правил [333] пропуск споживачем встановленого строку оплати спожитої холодної та гарячої води та теплової енергії тягне сплату пені, встановленої законом або договором. Законом неустойка на цей час не встановлена. Про пеню за прострочення оплати спожитої холодної та гарячої води, теплової енергії див. п. 10 коментаря до ст. 714 ЦК.

ПОСТАЧАННЯ ГАЗУ ФІЗИЧНИМ ОСОБАМ

31. Кабінет Міністрів затвердив Правила надання населенню послуг з газопостачання [326] (далі — Правила). Слід визнати чинність цього нормативно-правового акта з урахуванням викладеного у п. 2 коментаря до ст. 714 ЦК.

32. Постачання газу фізичним особам здійснюється на підставі договору. Такі договори споживачі укладають з виконавцями — газопостачальником або газотранспортною організацією. Газопостачальна організація здійснює постачання газу на підставі договору про надання послуг з газопостачання. Газотранспортна організація здійснює транспортування газу від газопостачальної організації до споживачів і надає останнім послуги з технічного обслуговування та ремонту газопроводів і внутрішньобудинкових систем газопостачання. Одна юридична особа може одночасно здійснювати постачання і транспортування природного газу. Газопостачальним організаціям, що здійснюють газопостачання на відповідній території, забороняється відмовляти споживачам, об’єкти яких розташовані на цій території, в укладенні договору. На споживача також покладається обов’язок укласти договір (якщо він бажає мати правовий статус споживача). Правила послідовно притримуються необхідності договірного оформлення відносин щодо газопостачання. Приписується відключати газові прилади і пристрої споживача після закінчення строку або дострокового припинення договору.

Договір про надання послуг з газопостачання укладається відповідно до Типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України [339]. Сторони мають право відступати від цього Типового договору на підставі ч. З ст. 6 ЦК.

33. На виконавця покладається обов’язок здійснювати постачання газу відповідно до Правил безпеки систем газопостачання [361], що затверджені Держнаглядохоронпраці. Правила надання населенню послуг з газопостачання не передбачають прямо права виконавця на розірвання договору із споживачем в односторонньому порядку. Проте встановлюється низка випадків, коли виконавець має право припинити газопостачання. Припинення газопостачання, що передбачене п. 6 Правил, по-різному впливає на договір про надання послуг з газопостачання: 1) якщо це здійснюється за заявою споживача, який не має надалі наміру отримувати газ від виконавця, припинення газопостачання є конклюдентною дією, що виявляє волю виконавця на акцепт пропозиції споживача розірвати договір; 2) якщо припинення газопостачання здійснюється за ініціативою виконавця, припинення газопостачання не тягне припинення договору. Договір при цьому зберігає чинність, але виконання виконавцем зобов’язання, що ґрунтується на цьому договорі, призупиняється. Призупинення може тривати такий період, упродовж якого строк дії договору закінчиться. Тоді поновлення газопостачання після усунення причин припинення газопостачання можливе лише за умови укладення нового договору.

34. Підставами припинення газопостачання ст. 6 Правил визнає: 1) проведення планово-профілактичного обслуговування або капітального ремонту систем газопостачання; 2) ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями технологічного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновних робіт; 3) порушення строків оплати спожитого газу; 4) порушення споживачем правил безпеки систем газопостачання, що створило загрозу виникнення аварійної ситуації; 5) подання споживачем заяви про припинення газопостачання. Після усунення причин припинення газопостачання воно відновлюється впродовж двох робочих днів у містах і п’яти календарних днів у сільській місцевості.

35. Відповідно до абзацу восьмого п. 28 Правил споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків у разі порушення його прав. Порядок відшкодування збитків, завданих споживачеві природного газу, внаслідок порушення газопостачальною або газотранспортною організацією Правил надання населенню послуг з газопостачання затверджений НКРЕ.

36. Кількість спожитого газу визначається за показниками квартирних лічильників газу. У комунальній квартирі кількість спожитого газу за показаннями лічильника розподіляється за критерієм кількості мешканців. За цим же критерієм проводиться розподіл спожитого газу у разі встановлення єдиного лічильника газу на будинок або групу будинків (п. 5 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків) [309]. За відсутності лічильників газу (квартирних, будинкових, на групу будинків) кількість спожитого газу визначається відповідно до норм споживання, встановлених постановою Кабінету Міністрів «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» [265].

37. Розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Граничний термін оплати газу, спожитого впродовж розрахункового періоду — 10 число наступного місяця. Якщо впродовж наступних п’яти днів виконавець не отримав повідомлення про оплату, він надсилає споживачеві письмове попередження про припинення газопостачання. Неоплата спожитого газу протягом 10 днів після отримання споживачем письмового попередження дає право виконавцеві припинити газопостачання. Забороняється відключати споживача від газопостачання в останній робочий день перед вихідними або святковими днями.

38. Про обов’язок споживача безперешкодно допускати в свої житлові та подібні приміщення, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильники газу, представників виконавця (п. 29 Правил [326]) див. п. 7 коментаря до ст. 714 ЦК. Про сплату неустойки за прострочення оплати спожитого газу див. п. 10 коментаря до ст. 714 ЦК.

39. У п. 31 Правил міститься посилання на Порядок відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній організації внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання. Такий порядок затверджено НКРЕ [423]. Але він не може бути визнаний таким, що має юридичну силу, з огляду на те, що Порядок передбачає розрахункове визначення розміру збитків. А це суперечить ст. 22, 623 ЦК, відповідно до яких кредитор зобов’язаний доказати розмір збитків. Ще одна обставина, яка виключає застосування названого Порядку, — це опублікування його в Інформаційному бюлетені НКРЕ, а не в загальнодоступному офіційному виданні. Нормативно-правові акти НКРЕ на день затвердження названого Порядку не реєструвались у Міністерстві юстиції, а тому і не публікувались в офіційних виданнях. Стаття 57 Конституції [1] визнає нечинними нормативно-правові акти, які визначають права і обов’язки громадян і не доведені до відома населення у встановленому законом порядку. Та обставина, що Указ Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» [230] не визначає порядку офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, які не підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції, не може бути підставою для твердження про те, що вони можуть публікуватись у такий спосіб, який державний орган, що видає такі акти, встановлює на свій розсуд. Якщо державний орган домагається звільнення нормативно-правових актів, що приймаються ним, від державної реєстрації, логічним було б виявити піклування і про визначення порядку опублікування таких актів. Урешті-решт, судова практика є достатньо ліберальною, коли на дев’ятому році після прийняття Конституції визнає припустимим визначення не законом, як того вимагає ст. 57 Конституції, а підзаконним актом порядку доведення нормативно-правових актів до відома населення, визнає за можливе встановлення повноважень державних органів не законом, як того вимагає ст. 19 Конституції, а підзаконними актами, визнає чинність підзаконних актів, які видані з питань, що мають бути урегульовані законом. Доводити цей лібералізм до того, щоб усупереч ст. 57 Конституції визнавати чинність не доведених до відома населення нормативно-правових актів, що визначають права та обов’язки громадян, було б неправильним.

§ 6. МІНА

Стаття 715. Договір міни