Розділ «КНИГА П’ЯТА ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО»

4. В окремих випадках кредитору надається право вимагати дострокового виконання зобов’язання. Відповідно до ч. 1 ст. 107 ЦК кредитор юридичної особи, що припиняється (незалежно від форми припинення), має право вимагати від неї дострокового виконання зобов’язання (або його припинення).

Незалежно від настання строку вимоги (цей строк настає в день закінчення строку, встановленого для виконання зобов’язання, або настання дня, в який зобов’язання має бути виконане) кредитори спадкодавця можуть вимагати виконання зобов’язання спадкоємцями (ст. 1281 ЦК).

Низка підстав, що дають кредиторові право вимагати дострокового виконання зобов’язання, встановлена ст. 592 ЦК, частиною третьою ст. 23 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» [207].

Стаття 532. Місце виконання зобов’язання

1. Місце виконання зобов’язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов’язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов’язанням про передання нерухомого майна — за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, — за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов’язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, — за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов’язання;

4) за грошовим зобов’язанням — за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, — за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов’язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов’язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов’язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов’язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов’язанням — за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

2. Зобов’язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

1. Місце виконання зобов’язання в разі, якщо воно не визначене законодавством або спеціальним договором, встановлюється ст. 532 ЦК. Умова про місце виконання зобов’язання може випливати із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту, якщо це не суперечить спеціальним правилам.

2. Визначення місця виконання зобов’язання істотно впливає на розподіл обов’язків між його сторонами. Хоча місце виконання зобов’язання, за загальним правилом, законодавством не визнається істотною умовою цивільно-правового договору, все ж таки звичайно є доцільним визначення місця виконання зобов’язання в договорі. Іноді з суті зобов’язання випливає необхідність погодження в договорі умови про місце виконання зобов’язання. Так, договір купівлі-продажу може виконуватися шляхом вибірки товарів покупцем (передання товарів в розпорядження покупця на складі продавця), шляхом доставки товарів продавцем на склад покупця та шляхом відвантаження товарів продавцем покупцеві транспортом загального користування. Сторони повинні вибрати варіант доставки товарів. Якщо вони цього не зробили, діє правило п. 3 ч. 2 ст. 532 ЦК: передання товарів має бути здійснене за місцем виготовлення або зберігання товару, якщо це місце було відоме кредиторові в момент виникнення зобов’язання.

3. Зобов’язання щодо передання всіх видів нерухомого майна підлягає виконанню за місцем знаходження майна. Передання нерухомого майна — це суто символічна операція. Факт передачі нерідко оскаржується. Тому доцільно було б оформляти передання письмово шляхом складання і підписання акта про передання та приймання відповідного майна.

4. Якщо відповідно до договору на боржника покладається обов’язок передати товар чи інше майно транспортній організації або підприємству зв’язку для доставки кредитору, місцем виконання зобов’язання, виходячи з частини другої ст. 334 ЦК, повинне вважатися місце передання товару або іншого майна першому перевізникові. Передання перевізником товару (вантажу) іншому перевізникові, якщо перевезення провадиться в прямому або прямому змішаному сполученні, не впливає на визначення місця виконання зобов’язання. Пункт 2 ч. 1 ст. 532 ЦК формулює таке положення прямо, але ж воно (відповідно до його букви) стосується тільки зобов’язання про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення (очевидно, договору довгострокового перевезення, який визначається у ст. 914 ЦК, оскільки договір перевезення конкретного вантажу не може вважатись укладеним до передання цього вантажу).

5. Місце виконання грошового зобов’язання визначається в п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК стосовно випадків розрахунку готівкою. Таке зобов’язання виконується за місцем проживання або знаходження кредитора (сторони, яка приймає кошти), в тому числу і у випадках зміни кредитором місця проживання (знаходження). Законодавець вирішив, що таке обтяження боржника за грошовим зобов’язанням є достатнім, і на випадок зміни кредитором місця проживання або знаходження поклав усі витрати, пов’язані зі зміною місця виконання, на кредитора.

6. Якщо місце виконання зобов’язання не визначено спеціальними нормами законів, підзаконних актів, договором, воно визначається п. 5 ч. 1 ст. 532 ЦК: зобов’язання повинне бути виконане за місцем проживання або знаходження боржника.

Стаття 533. Валюта виконання грошового зобов’язання

1. Грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях.