Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

3. Лише стосовно установчого акта установи передбачена можливість його скасування засновником (засновниками), але тільки до створення установи (установа, як і будь-яка юридична особа, вважається створеною відповідно до ч. 4 ст. 87 ЦК з дня її державної реєстрації).

4. Введення в дію нового Цивільного кодексу не призвело до втрати чинності тими спеціальними нормами, що встановлюють особливості порядку затвердження установчих документів окремих видів юридичних осіб (у відповідних випадках ці спеціальні норми поширюються і на юридичних осіб приватного права). Так, згідно з ч. б ст. 18 Закону «Про освіту» [98] статути закладів освіти, які засновані на державній власності, але не підпорядковані Міністерству освіти і науки, затверджуються відповідними центральними органами виконавчої влади та погоджуються з Міністерством освіти і науки. Статути вищих закладів освіти, що засновані на інших формах власності, ніж державна, затверджуються Міністерством освіти. Статути інших закладів освіти (крім вищих), заснованих на інших формах власності, ніж державна, затверджуються місцевими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Закони «Про місцеві державні адміністрації» [128] та «Про місцеве самоврядування в Україні» [112] не містять норм, що давали б змогу розмежувати повноваження місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування щодо затвердження статутів закладів освіти. Стосовно приватних позашкільних навчальних закладів передбачено лише погодження з відповідним органом державної влади їх статутів, а затверджуються вони власником (ст. 13 Закону «Про позашкільну освіту» [159]).

Стаття 88. Вимоги до змісту установчих документів

1. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

2. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

3. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.

(Із змін, від 03.03.2005)

1. У ч. 1 ст. 88 ЦК формулюються найбільш загальні вимоги до змісту статуту товариства та передбачається встановлення додаткових вимог Цивільним кодексом та законом.

2. Крім вимог до змісту статуту і засновницького договору товариства, що встановлені ст. 88 ЦК, такі вимоги встановлюються Цивільним кодексом стосовно окремих видів товариств — кооперативів (ст. 164 ЦК), повних товариств (ст. 120 ЦК), командитних товариств (ст. 134 ЦК), товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю (ст. 143 ЦК), акціонерних товариств (ст. 154 ЦК). Вимоги до установчих документів суб'єктів господарювання встановлюються також ст. 57, 82 ГК [42]. Численні норми законів встановлюють особливості змісту установчих документів окремих видів юридичних осіб.

3. Стаття 57 ГК до установчих документів суб'єкта господарювання відносить також рішення про його утворення. Але ні Цивільний кодекс, ні Закон «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192] не визнають такі рішення установчими документами.

Затвердження статуту не є правочином. Якщо учасників, які затверджують статут товариства, декілька, всі вони підписують статут. Тільки законом може бути встановлено інший порядок затвердження установчих документів юридичної особи (ч. 5 ст. 8 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»). Так, ст. 164 ЦК передбачає затвердження статуту виробничого кооперативу загальними зборами його членів. Відповідно до п. З ст. 10 Закону «Про акціонерні товариства» [228] статут акціонерного товариства затверджується установчими зборами товариства. Підписи засновників (учасників) на статуті повинні бути нотаріально посвідчені (ч. 5 ст. 8 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»), навіть якщо засновниками (учасниками) є юридичні особи.

4. Порушення вимог до установчих документів юридичних осіб приватного права є підставою для відмови в державній реєстрації юридичної особи. Лише стосовно установчого акта установи, який міститься в заповіті, передбачається встановлення органом, що здійснює державну реєстрацію юридичних осіб, положень, які повинні міститись в установчому акті установи, але не були встановлені.

5. Положення ч. 2 ст. 88 ЦК стосуються тільки засновницького договору, що є установчим документом товариства (повного, командитного). Вони не стосуються договору про заснування товариства з обмеженою відповідальністю (ст. 142 ЦК), засновницького договору, що укладається засновниками акціонерного товариства (ч. 3 ст. 10 Закону «Про акціонерні товариства»).

У ч. 3 ст. 10 Закону «Про акціонерні товариства» прямо зазначається, що засновницький договір не є установчим документом акціонерного товариства. Із заголовка ст. 88 ЦК також випливає, що в цій статті йдеться тільки про засновницький договір, що є установчим документом товариства.

Стаття 89. Державна реєстрація юридичної особи

1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (недоцільність тощо) не допускається.

3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути оскаржені до суду.

4. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

5. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.