Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

5. Юридичні особи приватного права створюються в порядку, що визначається Цивільним кодексом (ст. 87). Цим же Кодексом визначаються організаційно-правові форми та правовий статус юридичних осіб приватного права.

6. Юридичні особи публічного права створюються шляхом прийняття органом державної влади чи місцевого самоврядування розпорядчого акта. Але ці органи не позбавлені права створювати і юридичні особи приватного права. Такі юридичні особи створюються на підставі затверджених зазначеними органами установчих документів відповідно до ч. 2 та 3 ст. 91 ЦК. Цивільний кодекс не визначає порядку створення, організаційно-правових форм та правового статусу юридичних осіб публічного права. Ці питання мають вирішуватися спеціальними законами. Зокрема, такими є Господарський кодекс, що визначає правовий статус державних комерційних і казенних підприємств, комунальних комерційних і некомерційних підприємств. Але слід враховувати також і положення ст. 82 ЦК, яка є спеціальною стосовно ст. 81 ЦК і поширює на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах чинність Цивільного кодексу (якщо інше не встановлено законом).

7. Правило ч. 3 ст. 81 ЦК про визначення цим Кодексом порядку створення, організаційно-правових форм і юридичного статусу тільки юридичних осіб приватного права розмежовує юридичних осіб приватного і публічного права. Але це розмежування не є абсолютним. У певних межах не виключається перетворення юридичної особи публічного права в юридичну особу приватного права і навпаки.

Стаття 82. Участь юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах

1. На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

1. На цивільні відносини з участю юридичних осіб публічного права поширюються норми Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства. Це спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню перед правовим приписом, який непрямо випливає із ч. 3 ст. 81 ЦК, виявляється при тлумаченні висновком від протилежного та виключає встановлення правового статусу юридичних осіб публічного права Цивільним кодексом (при цьому слід враховувати, що правовий статус певного мірою співпадає з цивільними правовідносинами). Зокрема, юридичні особи публічного права, як і інші суб'єкти цивільного права, можуть набувати права власності на підставах, не заборонених законом (ст. 329 ЦК). Але із правила ст. 82 ЦК законом можуть встановлюватись винятки. Численні винятки встановлюються Господарським кодексом [42] стосовно державних комерційних і казенних підприємств, комунальних комерційних і некомерційних підприємств як спеціально, так і шляхом встановлення особливостей правового регулювання майнових правовідносин суб'єктів господарювання, до яких належать і названі підприємства.

Стаття 83. Організаційно-правові форми юридичних осіб

1. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

2. Товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі.

3. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Особливості правового статусу окремих видів установ встановлюються законом.

4. Положення цієї глави застосовуються до всіх товариств та установ, якщо інші правила для окремих видів товариств або установ не встановлені законом.

1. Ця стаття стосується тільки юридичних осіб приватного права, хоч, в принципі, проблема організаційно-правових форм існує і стосовно юридичних осіб публічного права. Так, державні комерційні і казенні підприємства — це дві організаційно-правові форми державних підприємств-юридичних осіб публічного права.

2. Цивільний кодекс досить широко використовує поняття організаційно-правової форми юридичних осіб. Термін «організаційно-правова форма» використовується також в інших законодавчих актах (наприклад, в Законі «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» [192]). Практичне значення змісту цього поняття полягає в тому, що зміна організаційно-правової форми означає припинення юридичної особи з правонаступництвом (ст. 104, 108 ЦК), а інші зміни в організації і правовому статусі юридичної особи таких наслідків не тягнуть. Крім того, перетворення припустиме в певних випадках, що також потребує визначення поняття організаційно-правової форми юридичних осіб. Проте це поняття ніде не визначається. Чинне законодавство, зокрема те, що стосується припинення юридичних осіб шляхом перетворення, дає підстави для висновку про те, що поняття організаційно-правових форм юридичних осіб охоплює ті ознаки юридичних осіб, зазначення на які в установчих документах тягне відповідно до законодавства особливості їх правового статусу в будь-яких правовідносинах, в тому числі і у відносинах з засновниками (учасниками, членами). Слід, однак, враховувати, що відповідно до абзацу третього ч. 2 ст. 5 Закону «Про акціонерні товариства» [228] зміна типу товариства з приватного на публічне і навпаки не є його перетворенням (за термінологією ст. 59 ГК [42], — реорганізацією). Поняття малого, середнього, великого підприємства не визначають організаційно-правових форм юридичних осіб (ч. 7 ст. 63 ГК).

3. Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦК юридичні особи можуть створюватись в формі товариств, установ і в інших формах. Щодо установ зміна їх організаційно-правової форми суперечила б змісту ч. 3 ст. 83, ст. 101 — 103 ЦК. Установа як юридична особа припиняється тільки шляхом ліквідації на підставі рішення суду за позовом органу, що здійснює державну реєстрацію. Такий позов може бути заявлений у разі неподання протягом року документів фінансової звітності відповідно до закону (абзац п'ятий ч. 2 ст. 38 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»).

4. Товариства створюються шляхом об'єднання осіб. Ці особи набувають права участі в товаристві, тобто є його учасниками. Допускається створення товариства однією особою, крім випадків, коли це заборонено законом. Це правило виключає створення юридичних осіб в організаційно-правовій формі приватного підприємства. Замість цього фізичні особи одержали право за встановленими винятками одноособово створювати товариства. Але спеціальними правилами Господарського кодексу встановлено дещо інші правила. Передбачається утворення підприємств як суб'єктів цивільного і господарського права, які є юридичними особами (ст. 62 ГК). Вони можуть створюватись як для здійснення підприємництва, що визначається в ст. 42 ГК, так і для здійснення некомерційної господарської діяльності. Підприємствами визнаються господарські товариства (ч. 1 ст. 79 ГК), кооперативи (ч. 2 ст. 93 ГК). Можливість створення підприємств як юридичних осіб передбачається і Цивільним кодексом (ст. 167, 169).

5. Організаційно-правова форма товариства не виключає поділу юридичних осіб цієї організаційно-правової форми на видові організаційно-правові форми. Ними є організаційно-правові форми підприємницьких і непідприємницьких товариств.

6. Організаційно-правова форма підприємницьких товариств, що розглядається як родове поняття, поділяється на два види — господарські товариства і виробничі кооперативи (ст. 84 ЦК).

7. Господарські товариства, що розглядаються як родове поняття, можуть створюватись в організаційно-правових формах повних, командитних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю і акціонерних товариств.