Розділ «КНИГА ПЕРША ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ»

Стаття 80. Поняття юридичної особи

1. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

1. Юридична особа визнається в ст. 80 ЦК організацією. Але це не має істотного значення, оскільки будь-яких правових наслідків від наявності чи відсутності ознак організації не наступає. Та і ознаки організації цивільне законодавство України не визначає. Навряд чи можна говорити про організацію, що складається із однієї особи. Але ж створити юридичну особу, засновником якої буде одна фізична особа, можливо. І вона може існувати, хоч би в ній працювала одна особа — той же засновник, З урахуванням цього юридичну особу слід визначати як таке соціальне утворення, яке відповідно до закону має такий статус. Тобто юридична особа відрізняється від соціальних утворень, що не мають такого статусу, суто за формальним критерієм.

2. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю та дієздатністю. У силу цього юридична особа може набувати через дії своїх органів майнових та особистих немайнових прав та нести цивільно-правові обов'язки.

3. У ст. 80 ЦК зазначається на право юридичної особи бути позивачем та відповідачем в суді. Таке ж правило випливає із ч. 2 ст. 30 ЦПК [44], яка визнає право бути позивачами та відповідачами в суді за організаціями, що користуються правами юридичної особи.

4. Господарський кодекс [42] досить широко використовує поняття юридичної особи (п. 1 ч. 1 ст. 55; ч. 7 ст. 59; ч. 4 ст. 62; ч. 2 ст. 175 ГК тощо). Разом з тим, Господарський кодекс вводить в нормативний обіг поняття суб'єкта господарювання. Поняття суб'єкта господарювання не співпадає з поняттям юридичної особи. Є такі суб'єкти господарювання, які не мають статусу юридичної особи. Це фізичні особи — підприємці (ст. 128 ГК).

Стаття 81. Види юридичних осіб

1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна.

2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

3. Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

4. Юридична особа може бути створена шляхом примусового поділу (виділу) у випадках, встановлених законом.

1. Юридична особа може створюватися шляхом об'єднання осіб. Проте положення про можливість створення юридичної особи шляхом об'єднання осіб та (або) майна не виключає можливості створення юридичної особи іншим шляхом. Юридичні особи як приватного, так і публічного права, можуть створюватись одним засновником, що не передбачає об'єднання осіб або майна.

2. Закон не завжди вважає обов'язковим об'єднання майна з метою створення юридичної особи чи передання юридичній особі, що створюється, певного майна. Спеціальні правила з цього приводу встановлюються різні: від суворих вимог щодо обсягу майна, яке має бути об'єднане (передане юридичній особі) при її створенні та видів такого майна, до встановлення обов'язкової вимоги про об'єднання майна (передання майна) або навіть до відсутності і такої вимоги.

3. Щодо об'єднання осіб з метою створення юридичної особи, то тут також передбачаються різні можливості. Установа (ч. 3 ст. 83; ст. 101 — 103 ЦК) взагалі не може розглядатись як об'єднання осіб, оскільки засновники не беруть участі в управлінні нею. Немає підстав стверджувати, що об'єднанням осіб є акціонерне товариство, оскільки акціонером, незалежно від волі органів акціонерного товариства, стає особа, яка за договором з власником акцій придбаває акції у власність. Стосовно товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю в більшій мірі можна говорити про те, що вони є об'єднанням осіб. Ознака об'єднання осіб чітко виражена в повних товариствах, виробничих кооперативах.

4. Стаття 81 ЦК вперше у вітчизняному законодавстві вводить поділ юридичних осіб на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Це може мати суттєве значення для правового регулювання майнових відносин з участю юридичних осіб. Недостатня врегульованість особливостей правового статусу юридичних осіб публічного права дала підставу Федеральному суду Канади у справі з участю Фонду державного майна України зробити висновок про «необхідність застосування законодавства Канади для визначення критеріїв, за якими законодавство України вважатиме особу окремим суб'єктом права...».

Поділ юридичних осіб на дві зазначені категорії може мати значення і для застосування ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [8], що поширюється на юридичних осіб. В одному із спеціальних видань (Европейская Конвенция о защите прав человека и основных свобод. Статья 10. Право на свободу выражения своего мнения. Прецеденты и комментарии. — М.: Российская академия правосудия, 2001. — С. 48) зазначається на те, що суб'єктами права власності в розумінні зазначеної статті є будь-які особи, в тому числі і юридичні особи — органи влади, місцевого самоврядування, держави, комунальні утворення. Але очевидно, що юридичні особи публічного права не зможуть захищати свої майнові права відповідно до названої Конвенції. Навряд чи можливе це навіть стосовно юридичних осіб приватного права, що утворені державою або територіальними громадами, якщо ці засновники залишаються єдиними суб'єктами корпоративних прав стосовно таких юридичних осіб.