Розділ 6. Особливості діяльності міліції громадської безпеки щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

Таким чином, під адміністративним правопорушенням у сфері дорожнього руху доцільно визнати суспільно шкідливу, протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, що посягає на здоров'я та безпеку громадян, збереження транспортних засобів, шляхів і шляхових споруд, безпеку дорожнього руху, встановлений порядок діяльності державних органів і установ у цій сфері, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху є найпоширенішими серед усіх адміністративних правопорушень. На думку деяких дослідників, їх кількість у загальному обсязі адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ складало в минулому 50-60 %, у зв'язку зі зміною законодавства цей процент сьогодні значно знизився.

Розрізняються адміністративні правопорушення один від одного за складами, тобто специфічними ознаками, що характеризують їх об'єктивні і суб'єктивні сторони. До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, що характеризують об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єктивну сторону і суб'єкта проступку.

Для характеристики родового об'єкта правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху необхідно визначити ті конкретні правовідносини, які регулюються і охороняються адміністративно-правовими нормами, що передбачають застосування заходів адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України. Аналіз цих норм свідчить, що вони спрямовані на суворе додержання порядку дорожнього руху, який забезпечує нормальну, ритмічну і чітку роботу автомобільного транспорту і тим самим створюють умови безпечного дорожнього руху. Тобто родовим об'єктом зазначених проступків є суспільні відносини на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв'язку. Основним безпосереднім об'єктом більшості складів правопорушень в зазначеній сфері є суспільні відносини в сфері безпеки дорожнього руху.

Безпека руху - одна з основних вимог експлуатації транспорту. Частина 1 ст. 16 Закону України "Про транспорт" зобов'язує підприємства транспорту забезпечити безпеку життя і здоров'я громадян, безпеку експлуатації транспортних засобів і охорону навколишнього природного середовища.

Відповідна регламентація безпеки руху дається в Законі України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 р., у якому закріплюються права і обов'язки органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і об'єднань громадян у здійсненні заходів щодо безпеки дорожнього руху (ст. 11-13). Наприклад, у міністерствах, підприємствах та організаціях, що мають транспортні засоби, при чисельності зайнятих експлуатацією транспортних засобів понад 50 осіб, вводиться посада фахівця з безпеки дорожнього руху, а понад 500 осіб - створюється служба безпеки дорожнього руху.

Безпека руху поїздів визначається у ст. 11 Закону України від 4 липня 1996 р. "Про залізничний транспорт" як комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.

Повніша класифікація об'єктів правопорушень на транспорті дозволяє виділити видові об'єкти як різновид родового об'єкта, але більш спільні для ряду проступків суспільні відносини.

Аналіз зазначених правопорушень дає змогу визначити чотири основні видові об'єкти проступків у сфері транспортної діяльності, суспільні відносини яких регулюють:

порядок охорони і безпеки руху на транспорті;

- порядок реєстрації і безпеки експлуатації транспорту;

- громадський порядок і громадську безпеку на транспорті, порядок управління;

- право власності та майнові відносини на транспорті.

Об'єктивна сторона характеризується зовнішнім проявом посягання на об'єкт, який охороняється адміністративно-правовою санкцією. Вона включає в себе основні та додаткові ознаки.

До основних ознак об'єктивної сторони слід віднести:

- протиправне діяння - дію чи бездіяльність;

- місце, час, умови та засоби вчинення правопорушення.

До додаткових ознак об'єктивної сторони слід віднести:

- шкідливі наслідки діяння;

- причинний зв'язок між протиправним діянням і шкідливими наслідками, які настали.