Розділ 8. Особливості діяльності міліції громадської безпеки щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення у сфері дозвільної системи

Об'єктом дозвільної системи є дії, діяльність, поведінка людей, оскільки без них жодні адміністративно-правові відносини не можуть реалізуватися (у тому числі й у сфері дозвільної системи). їх здійснення означає виконання обов'язків та реалізацію права, яке передбачене для сторін дозвільних правовідносин. Речі, речовини в адміністративно-правових відносинах сфери дозвільної системи є предметом розглянутих правових відносин.

У формуванні правової основи дозвільної системи можна виділити окремі етапи, кожен з яких має певні особливості, обумовлені рівнем науково-технічного прогресу та соціально-економічного розвитку суспільства.

Віднесення певних предметів, речовин, робіт або діяльності до сфери дозвільної системи має відбуватися на підставі чітко встановлених критеріїв, які визначають порядок їх віднесення до цієї сфери.

Суб'єкт дозвільної системи слід розглядати як організацію, що є частиною державного апарату і має визначений обсяг компетенції, структуру, територіальний масштаб діяльності і яка за допомогою властивих лише їй форм і методів державного управління здійснює повноваження щодо видавання дозволів на право зайняття окремими видами діяльності, користування предметами і речовинами, цілком або частково вилученими з обігу, а також здійснює контроль за дотриманням правил дозвільної системи з метою забезпечення безпеки особистості, суспільства і держави.

У нормативних актах, що стосуються обігу вибухових речовин і матеріалів, можна уникнути суперечностей прийняттям єдиного нормативного акта на рівні закону, який регламентував би порядок та умови здійснення діяльності, пов'язаної з обігом вибухових речовин і матеріалів, визначивши систему й адміністративно-юрисдикційні повноваження органів, на які безпосередньо покладено функції з видавання відповідних дозволів, а також здійснення контролю за дотриманням установлених правил щодо обігу вибухових речовин і матеріалів.

Загальні правила дозвільної системи є однаковими для всіх державних органів, їх доцільно було б визначити у проекті Закону України "Про дозвільну систему".

До складових елементів дозвільних проваджень варто віднести; суб'єктів дозвільної системи; об'єкти дозвільної системи; права, що виникають у сфері дозвільної системи; нормативну базу дозвільної системи; юридичні факти; безпосередні дозвільні правовідносини. Види дозвільних проваджень доцільно класифікувати так: І) за цілями провадження щодо забезпечення реалізації зацікавленими особами своїх суб'єктивних прав - провадження Із забезпечення вимог дозвільної системи; провадження із застосування примусових заходів до осіб, які порушили встановлені правила дозвільної системи;

2) за суб'єктами, які здійснюють видавання відповідних дозволів, - на ті, що здійснюють органи внутрішніх справ, і ті, що здійснюють інші державні органи;

3) за предметами правовідносин - провадження щодо видавання дозволу на: здійснення певних дій з вогнепальною зброєю; виробництво та використання вибухових речовин і матеріалів; придбання, використання, перевезення, утилізацію та поховання отруйних, токсичних і сильнодіючих речовин тощо;

4) за послідовністю процесуальних дій - на такі, які мають чітко окреслені та законодавчо закріплені стадії, і на ті, що чіткого закріплення не мають.

Аналіз чинного законодавства, що стосується повноважень ОВС, які здійснюють дозвільну систему, дає змогу виділити основні стадії дозвільного провадження:

1) порушення дозвільного провадження (підставами порушення є подача заяви зацікавленою в одержанні дозволу особою);

2) безпосереднє вивчення компетентним органом публічної адміністрації поданих документів або обстеження приміщень, речей щодо відповідності їх вимогам дозвільної системи;

3) прийняття рішення;

4) оскарження та опротестування прийнятих рішень (факультативна);

5) виконання прийнятого рішення (видача дозволу). Розглянемо їх детальніше.

Перша стадія порушення дозвільного провадження починається з подання до відповідного підрозділу органів внутрішніх справ заяви зацікавленою в одержанні відповідного дозволу особи чи органу.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 р, № 2471-12 "Про право власності на окремі види майна" правом придбання мисливської гладкоствольної зброї користуються громадяни України, які досягли 21-річного віку, а мисливської нарізної зброї -25-річного віку, на холодну та пневматичну зброю - 18-річного віку. Кількість зброї, яку може мати громадянин України, не обмежена, однак власник зброї повинен забезпечити її безумовну схоронність. У разі наявності трьох і більше одиниць вогнепальної, пневматичної зброї, арбалетів приміщення (будинок, квартира тощо) або сейф (шафа) для її зберігання повинні бути обладнані охоронною сигналізацією, автономною або з виводом на пульт централізованої охорони органів внутрішніх справ.

Слід зазначити, що на сьогодні МВС України організує виконання вимог дозвільної системи через свої структурні підрозділи міліції громадської безпеки (управління дозвільної системи, ліцензування та державного охоронного нагляду ДГБ МВС України, управління МВС України на транспорті, старших інспекторів, інспекторів дозвільної системи, а також дільничних інспекторів міліції районних органів внутрішніх справ.

Відповідно до постанови КМУ "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії" № 706 від 7 вересня 1993 р. зазначено, що упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівної дії (газові балончики) реалізуються (продаються) громадянам, які досягли 18-річного віку, суб'єктам підприємницької діяльності, установам і організаціям без дозволу органів внутрішніх справ у спеціалізованих магазинах, окремих секціях магазинів.