Розділ 8. Особливості діяльності міліції громадської безпеки щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення у сфері дозвільної системи

- обігу спеціально визначених предметів, матеріалів, речовин і засобів, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій, передбачених Положенням про дозвільну систему;

- господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню згідно з вимогами Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

- інших дій (видів діяльності), які відповідно до чинного законодавства України передбачають обов'язкове отримання фізичними та юридичними особами дозволів (візи, акта, посвідчення, договору) на їх здійснення.

Отже, не можна не погодитись з визначенням С. М. Гусарова, який під дозвільною системою в широкому розумінні вважає врегульований нормами адміністративного права порядок, який передбачає обов'язкове отримання в органах виконавчої влади або спеціально уповноважених виконавчих органах рад дозволу на здійснення дій відповідно до встановленого порядку обігу спеціально визначених предметів, матеріалів, речовин і засобів, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій; провадження зазначеного в них виду господарської діяльності; а також здійснення інших дій (видів діяльності), для чого за чинним законодавством України передбачається обов'язкове отримання фізичними та юридичними особами дозволів протягом установленого строку за умови виконання ними дозвільних правил.

Серед проблем організаційно-правового забезпечення громадської безпеки, у тому числі за допомогою дозвільної системи в державному управлінні, проблема правового забезпечення є пріоритетною.

Без систематизації та стандартизації дозвільної системи держава не може ефективно здійснювати функцію охорони суспільної безпеки і порядку, а громадяни істотно обмежуються щодо можливості реалізації конституційного права на захист своїх інтересів.

Нині виникла об'єктивна потреба в систематизації законодавства України у сфері здійснення дозвільної системи шляхом її реформування, а саме:

1) чіткого визначення предметів та об'єктів дозвільної системи, її принципів;

2) перегляду системи органів, які здійснюють дозвільну систему, законодавчого закріплення їх вичерпного переліку та правового статусу;

3) удосконалення механізму захисту прав осіб, які звертаються в органи дозвільної системи, тощо.

Зазначені напрями реформування дозвільної системи можуть розглядатись як елементи загальних стандартів, єдиних для всієї системи державних органів, що здійснюють дозвільну систему. їх доцільно було б закріпити в Законі України "Про дозвільну систему". У ньому також слід висвітлити питання, пов'язані з організацією та здійсненням дозвільної системи органами місцевого самоврядування і місцевими органами державної виконавчої влади.

Так, Ю. Сахно зазначає, що негайного врегулювання потребують і питання обігу зброї в Україні. Доводиться констатувати, що правова регламентація цієї ділянки суспільних відносин у нашій державі не відповідає вимогам часу і містить безліч прогалин. Чинним законодавством зовсім не враховані питання щодо існування та обігу в Україні зброї, яка має культурну цінність: антикварної, меморіальної, художньої тощо. Є окремі види зброї, які взагалі не можна зарахувати до жодної з категорій, установлених наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 р. Це свідчить про те, що класифікація зброї за техніко-криміналістичним критерієм і цільовим призначенням, наведена у згаданому наказі, є не зовсім вдалою.

Доцільно поряд із визначеними критеріями використовувати критерій ступеня вражаючих властивостей зброї та його небезпеки для життя і здоров'я людини. За цим критерієм пропонується розділити зброю на три групи: приголомшуючу, травматичну і смертельну Така класифікація дозволить охопити всі існуючі види зброї та диференціювати застосування кримінально-правових і адміністративно-правових санкцій.

Вирішити усі ці проблеми можна шляхом ухвалення Закону України "Про обіг зброї невійськового призначення", проект якого перебуває у Верховній Раді України. У зазначеному законопроекті передбачається наділити органи внутрішніх справ додатковими адміністративно-юрисдикційними повноваженнями.

У своєму дослідженні В. А. Гуменюк, аналізуючи зарубіжний досвід правового регулювання обігу зброї в суспільстві (США, Німеччина, Росія, Молдова, Словаччина та ін.), зазначає, що більшість розвинених держав надали своїм громадянам право на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю (пістолетами та револьверами). Разом з тим під час вирішення питання про право володіння такою зброєю враховуються особливості соціально-політичного та економічного розвитку певної держави та менталітет окремих груп її населення. Розглядаючи можливість легалізації короткоствольної вогнепальної зброї в Україні, слід урахувати складний стан економіки, соціальне напруження в державі, доцільно передбачити перехідний період від повної заборони до легалізації у цивільному обігу пістолетів та револьверів окремим категоріям населення. Необхідно надати право на володіння короткоствольною вогнепальною зброєю передусім працівникам правоохоронних органів, охоронних структур банків, підприємств та інших об'єктів, а вже потім, за необхідності, й іншим категоріям громадян.

На основі дослідження чинного законодавства та практики діяльності органів внутрішніх справ з вирішення питань дозвільної системи щодо зброї та спеціальних засобів індивідуального захисту доцільно розробити провідні напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання суспільних відносин у цій сфері. Такими напрямами, зокрема, є:

- удосконалення чинного законодавства та інших нормативних актів, що регламентують обіг зброї і спеціальних засобів індивідуального захисту в Україні;

- підготовка і прийняття нових законодавчих актів щодо обігу зброї;

- удосконалення механізму адміністративно-правового регулювання у цій сфері загалом;

- наділення додатковими адміністративно-юрисдикційними повноваженнями суб'єктів дозвільної системи.