Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Строки поділяються на види за наступними критеріями:

1) за джерелом їх встановлення – на законні, судові та строки, закріплені правочином.

Законні строки прямо передбачені законом, наприклад, строки набувальної давності (ст. 344 ЦК України). Судові строки – це строки, що визначаються судом, господарським або третейським судом. Так, згідно зі ст. 351 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють чи унеможливлюють виконання рішення, за заявою державного виконавця або сторони суд у виняткових випадках може відстрочити чи розстрочити виконання судового рішення, про що виносить ухвалу. Статтею 121 ГПК України таке ж право надане господарському суду, при цьому відстрочка – це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом, а розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки визначаються судом. Строки можуть бути також закріплені у змісті правочину. Наприклад, згідно зі ст. 247 ЦК України, у довіреності визначається строк її дії. До цього виду строків належать, зокрема, договірні строки, що визначаються сторонами договору, зокрема строк дії договору, строк виконання зобов’язань тощо;

2) за ступенем визначеності – на визначені і невизначені.

Визначеними є строки, які підлягають точному обчисленню шляхом вказівки на їх початок і закінчення, точну тривалість, посилання на будь-який момент або подію. Наприклад, до визначених належать строки позовної давності.

Невизначеними називаються строки, які встановлюються шляхом вказівки на будь-які приблизні критерії. Закон передбачає в таких випадках здійснити яку-небудь дію «своєчасно», «негайно», «без зволікання». Під невизначеністю строку мають на увазі ситуацію, коли закон або правочин взагалі не встановлює строк або коли він визначений моментом витребування. За таким зобов’язанням кредитор має право вимагати виконання, а боржник – здійснити виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону, договору або зі змісту зобов’язання;

3) за можливістю бути зміненими за рішенням сторін – на імперативні та диспозитивні.

Імперативні строки не підлягають зміні за згодою сторін. Наприклад, строк збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем та членами його сім’ї становить 6 місяців (ст. 71 Житлового кодексу України, далі – ЖК України). Імперативними є більшість строків, встановлених положеннями спадкового, корпоративного та сімейного права.

Диспозитивні строки можуть бути змінені за згодою сторін, наприклад, строк поставки продукції, строк передачі речі;

4) за призначенням – на строки виникнення цивільних прав (правостворюючі), строки здійснення цивільних прав, виконання обов’язків, захисту цивільних прав.

Правостворюючими є строки, з настанням (закінченням) яких пов’язане набуття нових цивільних прав. Так, згідно зі ст. 34 ЦК України, повну цивільну дієздатність має особа, якій виповнилось 18 років.

Строки здійснення цивільних прав – це строки, протягом яких суб’єкт може реалізувати належне йому суб’єктивне право. Вони поділяються на:

– строки існування цивільних прав. Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про авторське право і суміжні права» за загальним правилом, авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті;

– преклюзивні (присічні) – строки для реалізації суб’єктивних прав та правомочностей, що входять до їх складу. Наприклад, споживач протягом 14 днів, не рахуючи дня купівлі, має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо товар не підійшов за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням (ст. 20 Закону України «Про захист прав споживачів»).

За наслідками закінчення преклюзивні строки класифікуються на такі групи:

– строки невиконання обов’язків, що призводять до припинення суб’єктивного права. Наприклад, кредитор спадкодавця має право протягом шести місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Непред’явлення кредитором спадкодавця претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги;

– строки невиконання обов’язків, що стають перешкодою для виникнення суб’єктивного права (повідомлення про страховий випадок протягом певного часу за умовами договору страхування);

– строки нездійснення права, що тягнуть за собою припинення цього права (збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем);

– строки, протягом яких право припиняється на певний час, а потім поновлюється (уклавши авторський договір із організацією, автор обмежує на певний час свої можливості з використання твору);

– гарантійні строки – строки, в які продавець, виготовлювач (виконавець чи інша особа, яка надає послуги) гарантує, забезпечує придатність товару (речі) чи послуги для використання за звичайним призначенням, а отримувач (користувач) має право вимагати безкоштовного усунення виявлених ним недоліків, заміни товару (послуги) або застосування інших встановлених законом чи договором наслідків. Такі строки встановлені цивільним законодавством, зокрема для проданих речей, результатів підрядних робіт тощо. Іноді гарантія встановлюється не на календарний строк, а іншими способами, наприклад, на кілометраж пробігу автомобіля.