Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Обмеження цивільної дієздатності відбувається в судовому порядку. Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона: страждає на психічний розлад, який суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Обмеження дієздатності здійснюється в судовому порядку і можливе лише щодо повнолітніх фізичних осіб. Цивільна дієздатність останніх вважається обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Над обмеженою в дієздатності фізичною особою встановлюється піклування, і вона самостійно може вчиняти лише дрібні побутові правочини. Вчинення правочинів щодо розпорядження майном та інших правочинів, що виходять за межі дрібних побутових, можливо лише за згодою піклувальника.

Визнання фізичної особи недієздатною. Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Позбавити дієздатності можна і малолітню особу, бо вона має часткову дієздатність, і неповнолітню особу, яка має неповну цивільну дієздатність, якщо внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу вони не здатні усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Це можливо і стосовно фізичної особи, яка до цього вже була обмежена в дієздатності внаслідок психічного розладу, який суттєво впливав на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними за умови, що її психічний стан значно погіршився, а психічний розлад набув стійкого, хронічного характеру.

Над недієздатною фізичною особою, яка позбавляється права на вчинення будь-якого правочину, встановлюється опіка, і опікун від її імені та в її інтересах вчиняє її правочини.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому вона проживає постійно, переважно або тимчасово.

Місцем проживання фізичної особи до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає. При цьому для фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років може бути встановлено інше місце проживання за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання такої особи визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або були одержані відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців.

Особливі умови передбачені для оголошення померлими фізичних осіб, які пропали безвісти у зв’язку з воєнними діями. Вони можуть бути оголошені судом померлими після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

За своїми правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме на майно такої особи відкривається спадщина.

Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Закон на випадок появи фізичної особи закріплює норми, які забезпечують часткове повернення її до того майнового стану, який мав місце до набрання чинності рішення суду. Спадкоємцям фізичної особи, яка оголошена в судовому порядку померлою, забороняється відчужувати протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини. Незалежно від часу появи фізична особа має право вимагати повернення свого майна; відшкодування вартості цього майна; повернення суми, одержаної від реалізації цього майна.

15.3. Опіка та піклування

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх фізичних осіб, які за станом свого здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки. Норми інституту опіки і піклування містяться в ЦК, Сімейному кодексі та в інших актах цивільного законодавства України.

Опіка встановлюється: над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними; над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, та фізичної особи, місце перебування якої невідоме; над майном фізичної особи, що перебуває в іншій місцевості, над якою встановлено опіку чи піклування.

Піклування встановлюється: над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Опіка і піклування встановлюються судом, а також органами опіки і піклування. Суд встановлює опіку: над фізичною особою в разі визнання її недієздатною, а також над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування.

Піклування встановлюється судом над фізичною особою в разі обмеження її цивільної дієздатності, а також над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування.