Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Регулювання податкових відносин здійснюється Податковим кодексом України, який було прийнято 2 грудня 2010 р. Цим актом упорядковується сукупність специфічних відносин, що дає змогу виокремити їх із загальної маси фінансових відносин на підставі того, що йдеться про рух грошей у власність держави і територіальних громад знизу вгору (від платника до бюджетів) у формі податків і зборів. Показово, що законодавець у ч. 1 ст. 1 Податкового кодексу спробував закріпити вичерпний перелік відносин, на регулювання яких спрямований вплив приписів цього кодифікованого акта, а саме:

1) закріплення переліку податків та зборів;

2) порядок адміністрування податків та зборів;

3) закріплення правового статусу платників податків та зборів;

4) компетенцію контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб;

5) регулювання відповідальності за порушення податкового законодавства.

Однією із основоположних категорій податкового права є поняття податкової системи. При його визначенні важливо розмежувати два підходи. З одного боку, відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України, податкова система являє собою сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому порядку, і яка виступає як механізм визначених, законодавчо закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому випадку робиться акцент на матеріальну сторону податкової системи, що забезпечує механізм дії податків. З другого боку, податкова система містить і досить широкий спектр процесуальних відносин щодо встановлення, зміни, відміни податків, зборів, обов’язкових платежів, забезпечення їхньої сплати, організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства. Це нібито тіньова, але не менш важлива частина податкової системи.

Таким чином, у широкому розумінні податкова система являє собою сукупність податків, зборів і платежів, законодавчо закріплених у даній державі; принципів, форм і методів їхнього встановлення чи зміни, скасування; дій, що забезпечують їхню сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

Податок являє собою досить складну категорію поєднувану і економічно, і юридично. Вирішального значення дефініція податку набуває саме у праві. Так, відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України, податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку.

Характеристика податку припускає не тільки якусь закінчену й коротку дефініцію, а й визначення ознак, що виражають зміст цього поняття. Чинна редакція Податкового кодексу України закріплює три принципові риси, які, на погляд законодавця, мають характеризувати виключно податок. До таких рис віднесено його обов’язковість, безумовність та надходження до відповідного бюджету. Однак податок має й інші, не менш важливі властивості:

1) це вид платежу, закріплений актом органу державної влади;

2) він є індивідуально безвідплатним платежем, що означає односпрямований рух коштів від платника до держави. При цьому платник не одержує (на перший погляд) нічого на заміну, що означає відсутність зустрічних обов’язків держави;

3) має нецільовий характер, що означає надходження його до фондів, що акумулюються державою і використовуються на задоволення державних потреб;

4) має безумовний характер, тобто його сплата не пов’язана ні з якими зустрічними діями, привілеями з боку держави;

5) надходить до бюджету відповідного рівня чи цільового фонду;

6) має обов’язковий характер, що базується на положеннях ст. 67 Конституції України;

7) має безповоротний характер;

8) це платіж у грошовій формі. Сплата податку майном чинним законодавством за загальним правилом не передбачена.

Функції податків, що відбивають їх сутність, можна згрупувати у два блоки: основні і додаткові. До основних належать:

1) фіскальна функція – насичення доходної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства;