Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

г) місця проведення: виїзні (здійснюються за місцем розташування об’єкта контролю); камеральні (проводяться за місцем дислокації органу фінансового контролю).

Інспектування здійснюється у формі ревізії й полягає в документальній та фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка має забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Ревізія є найважливішим методом фінансового контролю, що характеризується максимальною дієвістю, можливою глибиною і повнотою.

Класифікація ревізій в основному є ідентичною класифікації перевірок, хіба що з певними незначними застереженнями. Наприклад, виокремити можна такий підвид позапланової ревізії, як ревізія, призначувана за постановою органів слідства.

Термін проведення ревізії не може перевищувати 30 днів (продовження цього терміну можливе лише з дозволу керівника органу, який призначив ревізію). За результатами ревізії складається акт. Керівник, який призначив ревізію, зобов’язаний у тижневий термін розглянути її результати і вжити заходів до усунення виявлених порушень, відшкодування нанесених матеріальних збитків, залучення до відповідальності винних осіб, усунення причин і умов, що призвели до порушення фінансової дисципліни.

13.3. Правове регулювання бюджетних відносин в Україні

Центральною ланкою фінансової системи держави є бюджетна система, що складається із державного та місцевих бюджетів. Регулювання бюджетних відносин здійснюється Бюджетним кодексом України, який діє в редакції від 8 липня 2010 р. Ним визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетний кодекс України складається із шести розділів: «Бюджетна система України та основи бюджетного процесу», «Державний бюджет України», «Місцеві бюджети», «Міжбюджетні відносини», «Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за порушення бюджетного законодавства», «Прикінцеві та перехідні положення». Показово, що ст. 1 Бюджетного кодексу України визначає коло суспільних відносин, що є предметом його регулювання. До них належать відносини з приводу складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, контролю за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальності за порушення бюджетного законодавства. Окреслені відносини є різновидом владних публічних правовідносин, яким притаманні нерівність сторін, чітка субординація суб’єктів, виключне положення держави, що знаходить свій вияв у пріоритеті її волі над іншими суб’єктами. Таке положення держави обумовлено тим, що в цьому випадку регулювання здійснюється відносно грошових коштів, власником яких є держава (чи місцеве самоврядування), вона ж – і організатор, що керує рухом бюджетних коштів. З урахуванням цього і закріплюється компетенція суб’єктів бюджетних правовідносин.

Однією із основоположних категорій бюджетного права є поняття бюджету, що може розглядатися у двох аспектах: економічному та правовому. Як економічна категорія бюджет є сукупністю економічних відносин, пов’язаних із формуванням, розподілом, використанням певних централізованих грошових фондів, для фінансування завдань державних та адміністративно-територіальних утворень і виконання функцій відповідних органів влади.

Відповідний зміст притаманний бюджету і як правовій категорії. У цьому випадку він являє собою правовий акт, основний фінансовий план утворення, розподілу та використання централізованого грошового фонду держави або територіальної громади. При цьому обов’язково слід розмежовувати поняття бюджету (переважно тут мають на увазі саме економічну сторону цієї категорії) та закону (або акта) про бюджет (правова сторона бюджету). Як правова категорія бюджет характеризується кількома особливостями: а) бюджет затверджується відповідним представницьким органом державної влади; б) термін дії акта, що затверджує відповідний бюджет, дорівнює бюджетному періоду; в) бюджет як фінансовий план закріплює юридичні права та обов’язки учасників бюджетних відносин.

У статті 2 Бюджетного кодексу України наведено поняття бюджету як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Найпростіше та схематичне уявлення про бюджет як план формування, розподілу та використання відповідних централізованих коштів передбачає аналіз двох його складових: доходної та видаткової частин.

Класифікація доходів бюджету здійснюється за чотирма групами: податковими надходженнями; неподатковими надходженнями; доходами від операцій з капіталом; трансфертами.

Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі). Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів встановлено у статтях 9 і 10 Податкового кодексу України, а вже справляння кожного окремого податку чи збору здійснюється відповідно до окремих розділів Податкового кодексу України (розділи ІІІ – ХVІІІ).

До неподаткових надходжень належать:

а) доходи від власності та підприємницької діяльності (наприклад, надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів;

б) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна);

в) інші неподаткові надходження (надходження сум різниці в ціні на природний газ; пеня за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов’язань).

Доходи від операцій із капіталом складаються шляхом акумуляції: надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безхозного майна, скарбів тощо; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння); надходження від реалізації державних запасів товарів; надходжень від продажу землі та нематеріальних активів та ін.

Трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Треба враховувати, що трансферти в Україні існують у двох формах: дотація вирівнювання та субвенція.

Класифікація видатків бюджету здійснюється за різними підставами і групується відповідно до ст. 10 Бюджетного кодексу України за такими ознаками: а) функціональні; б) економічні; в) відомчі; г) програмні.