Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Результатом наказного провадження є постановлення суддею рішення у формі судового наказу. Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених у ст. 96 ЦПК України.

Судовий наказ може бути видано, якщо:

1) заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати;

2) заявлено вимогу про компенсацію витрат на проведення розшуку відповідача, боржника, дитини або транспортних засобів боржника;

3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості;

4) заявлено вимогу про присудження аліментів на дитину в розмірі тридцяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов’язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших зацікавлених осіб;

5) заявлено вимогу про повернення вартості товару неналежної якості, якщо є рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту продажу товару неналежної якості, ухвалене на користь невизначеного кола споживачів (ч. 1 ст. 96 ЦПК).

Характерною рисою наказного провадження є те, що воно не пов’язано із розглядом спору про право. Факт і сума заборгованості боржником не заперечуються, а її непогашення пояснюється відсутністю коштів або іншими причинами. Це дає змогу, наприклад, забезпечити оперативне вжиття заходів з погашення заборгованості по квартирній платі і комунальних послугах.

Позовне провадження застосовується при розгляді цивільних справ за наявності спорів для захисту порушених прав особи, оспорюваних іншими особами, або тих, що не визнаються ними. До суду подаються не заяви, як у спрощеному провадженні, а позови. Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЦПК України, позов пред’являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

При розгляді справ у позовному провадженні додержуються всі принципи цивільного судочинства на основі принципу змагальності (ст. 10 ЦПК). Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Окреме провадження (назва має умовний характер) – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Ці ознаки об’єднують різні за характером види окремого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;