Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

З числа суддів загального місцевого суду обираються загальними зборами цього суду слідчі судді, які здійснюють повноваження із судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у досудовому кримінальному провадженні в порядку, передбаченому процесуальним законом. При вирішенні питання про створення інституту слідчих суддів запозичено практику провідних європейських країн. Кількість слідчих суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду (ч. 5 ст. 21 цього Закону).

На слідчих суддів покладено обов’язок розглядати скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування: невнесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру судових розслідувань, нездійснення інших процесуальних дій після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, рішення про зупинення досудового розслідування, його закриття; відмову визнати особу потерпілим, відмову у задоволенні клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій тощо (ст. 303 КПК України).

До юрисдикції місцевих та апеляційних судів належать також питання щодо виконання судових рішень у кримінальних справах, зокрема про відстрочку виконання вироку, умовно-дострокове звільнення від виконання покарання, заміну невідбутої частини покарання більш м’яким тощо (ст. 537 КПК України).

Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово, за винятком випадків, передбачених законом. Зокрема, розгляд справ щодо злочинів, за які передбачено покарання понад десять років позбавлення волі, здійснюється трьома професійними суддями. Кримінальне провадження у справах про злочини, за які може бути призначено довічне позбавлення волі, здійснюється трьома професійними суддями, а за клопотанням обвинуваченого – судом присяжних у складі двох професійних суддів і трьох присяжних.

Апеляційне провадження здійснюється не менш як трьома професійними суддями, при цьому кількість суддів має бути непарною, як і в касаційному провадженні.

Кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну службу» та осіб, які віднесені до першої категорії державних службовців, здійснюється в судах першої, апеляційної і касаційної інстанції в кількості, відповідно, трьох, п’яти і семи професійних суддів (ст. 31 КПК України).

Враховуючи великий міжнародний резонанс у зв’язку з притягненням в Україні до кримінальної відповідальності високопосадовців, запровадження такого порядку сприятиме більшій об’єктивності при вирішенні цих справ.

Суди здійснюють кримінальне судочинство на основі принципів, закріплених у нормах міжнародного права, Конституції України та КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен «…при пред’явленні йому будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і публічний розгляд справи у розумний строк незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону».

Провідне місце серед конституційних принципів посідає принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Основного Закону), тобто верховенство прав і свобод людини перед іншими суспільними цінностями і визнання їх забезпечення державою як суті і змісту її діяльності (ст. 3 Конституції України).

Дуже важливими для судів кримінальної юрисдикції є принципи, закріплені у статтях 58, 61 – 63 Конституції України, а саме:

– неприпустимість притягнення особи двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення;

– індивідуальний характер юридичної відповідальності;

– презумпція невинуватості;

– відсутність обов’язку особи доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, хоча таке право їй, безперечно, належить;

– неприпустимість обґрунтування обвинувачення доказами, одержаними незаконним шляхом, і на припущеннях;

– тлумачення на користь особи усіх сумнівів щодо доведеності її вини;

– неприпустимість притягнення до відповідальності за відмову давати пояснення або показання щодо себе, членів своєї сім’ї чи близьких родичів;

– незастосування у кримінальному судочинстві закону, яким встановлено або посилено кримінальну відповідальність особи за діяння, вчинені нею до прийняття відповідного закону.

Також у кримінальному судочинстві застосовуються принципи, передбачені у ч. 3 ст. 129 Конституції України, а саме: