Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

Вищий господарський суд України;

Вищий адміністративний суд України.

Кожен із зазначених судів перебуває на вершині «піраміди», до якої належать суди нижчого рівня: місцеві та апеляційні.

На вищі суди покладено:

– розгляд справ відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;

– аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики;

– надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції і законів України в судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики;

– надання судам нижчого рівня рекомендаційних роз’яснень з питань застосування законодавства.

Окрім ланок судової системи, в її структурі виокремлюються також судові інстанції. Частина 1 ст. 17 Закону на додаток до закріплених у Конституції України принципів територіальності і спеціалізації закріплено також принцип інстанційності. Це означає, що одна і та сама справа, рішення за якою оскаржується, може стати предметом послідовного розгляду двох або й трьох судових інстанцій: першої, апеляційної і касаційної. Право зацікавлених осіб на апеляційне і касаційне оскарження судових рішень закріплено у п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

Загалом касаційні інстанції збігаються з відповідними ланками судової системи за принципом «одна ланка – одна інстанція». Проте у випадках, передбачених законом, трапляються відступи від цього принципу. Так, вищі спеціалізовані суди, які є судами касаційної інстанції, можуть у випадках, передбачених процесуальним законодавством, розглядати справи відповідних судових юрисдикцій як суди першої або апеляційної інстанцій (п. 2 ч. 2 ст. 32 Закону).

До прийняття зазначеного Закону у структурі судів загальної юрисдикції існувала різна кількість судових інстанцій. Підсистема судів з розгляду цивільних і кримінальних справ складалася з трьох інстанцій (місцеві, апеляційні суди, Верховний Суд України), тоді як підсистеми господарських та адміністративних судів – з чотирьох інстанцій (місцеві, апеляційні, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України). Це призводило до істотних відмінностей у процедурі розгляду справ в судах, надавало зацікавленим особам неоднакові можливості для оскарження судових рішень.

Вирівняли цю структуру за рахунок додаткового створення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у результаті чого утворилася однакова кількість інстанцій для всіх судів загальної юрисдикції.

Істотно змінився правовий статус Верховного Суду України, який у результаті втратив повноваження касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону, Верховний Суд України переглядає справи:

– з питань неоднакового застосування вищими спеціалізованими судами одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

– у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною (Європейським судом з прав людини), порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Верховному Суду не надано, як було раніше, права повторно переглядати в касаційному порядку рішення, які вже були предметом розгляду вищих спеціалізованих судів. Проте він не втратив статус найвищого суду в системі судів загальної юрисдикції. Про це свідчить те, що цей Суд, крім зазначених юрисдикційних питань, вирішує деякі питання конституційно-правового характеру: надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину (ч. 6 ст. 111 Конституції України); вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров’я (ст. 110 Конституції України); звертається до Конституційного Суду України з конституційним поданням про відповідність Конституції правових актів вищих органів влади (ч. 2 ст. 150 Конституції України). Ці його повноваження не можуть застосовуватися будь-яким іншим судом.

Слід зазначити, що подібна структура судів діє в Німеччині, де існують п’ять автономних одна від одної підсистем судів загальної юрисдикції, на чолі кожної з яких перебуває відповідний вищий суд, а Верховного Суду як органу, що очолює всю судову систему, взагалі немає. У Франції та деяких інших країнах автономними є системи адміністративних судів.

Проведене в Україні реформування судової системи з виокремленням окремого правового статусу Верховного Суду України може видозмінюватись з урахуванням практики застосування законодавства, але в цілому вона є зрозумілою і зручною для використання і забезпечує зацікавленим особам доступ до судочинства. Графічно її можна зобразити у такому вигляді.