Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Система судів загальної юрисдикції України

22.2. Юрисдикція Конституційного Суду України

Правовий статус Конституційного Суду України врегульовано в розділі XII Конституції України і Законі України «Про Конституційний Суд України» (далі – Закон) від 16 жовтня 1996 р. Його діяльність відображено в численних рішеннях, опублікованих у Віснику Конституційного Суду України й інших виданнях.

Конституційний Суд України являє собою важливу складову конституційного контролю в демократичній правовій державі, особливо стосовно вищих органів державної влади України. Цю контрольну функцію він здійснює у формі конституційного судочинства, а тому є правомірним його віднесення до судової влади. Конституційний Суд України (далі – Суд) вирішує конституційні спори за зверненнями уповноважених на це суб’єктів. Він сприяє охороні конституційного ладу України, прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ст. 2 Закону, завданням Суду є гарантування принципу верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України. Це випливає зі ст. 8 Конституції України (ч. 2), відповідно до якої Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і мають відповідати їй.

До компетенції Суду належать:

1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України, Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим (ст. 150 Конституції України, п. 1 ст. 13 Закону).

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента України, не менш як 45 народних депутатів України, Верховного Суду України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів України (ст. 150 Конституції України, п. 4 ст. 13 Закону).

Ці питання розглядаються за поданнями: Президента України, не менш як 45 народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховного Суду України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (ст. 41 Закону);

3) відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість (ч. 1 ст. 151 Конституції України, п. 2 ст. 13 Закону) – за зверненнями Президента України, Кабінету Міністрів України;

4) додержання конституційної процедури розслідування та розгляду справ про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту (ч. 6 ст. 111, ч. 2 ст. 151 Конституції України) – за зверненням Верховної Ради України;

5) відповідність законопроектів про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України, тобто відсутність в них положень, які передбачають скасування або обмеження прав і свобод людини і громадянина, а також спрямованих на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України (ст. 157), додержання строків розгляду питань про внесення змін до Конституції України (ст. 158 Конституції України) – за зверненням Верховної Ради України.

Законом (ст. 43) надано також право звертатися до Суду громадянам України, іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам з письмовими клопотаннями про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод. Можливість розгляду цих звернень підвищує правозахисний потенціал Суду.

Формами звернення до Суду є конституційне подання і конституційне звернення (ст. 38 Закону).

Відповідно до ст. 39 Закону, конституційне подання – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта його окремих положень неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Конституційним зверненням вважається письмове клопотання до Конституційного Суду України, яке надійшло від фізичних або юридичних осіб відповідно до статей 42 і 43 Закону.

Передбачений Законом порядок провадження в Суді спрямовано на те, щоб ретельно з’ясувати матеріали справи, врахувати думки учасників процесу, провести аналіз звернень до Суду з позицій конституційного та інших галузей права і винести рішення, яке відповідає Конституції України і принципу верховенства права. Необхідною умовою для цього є забезпечення незалежності суддів.

Розгляду Судом кожної справи передує вирішення питання про відкриття конституційного провадження колегіями суддів (ст. 49 Закону), на засіданнях Суду (статті 46 – 50). Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі може бути винесена у зв’язку з непідвідомчістю Суду питань, поставлених у зверненнях. Остаточне прийняття звернення до провадження здійснюється на засіданні Суду (ст. 50 Закону).

Розгляд справ по суті проводиться на пленарних засіданнях Суду. Перед цим Суд може витребувати від органів влади, підприємств, організацій тощо документи і матеріали, що стосуються справи, призначати експертів для участі в розгляді. Значного поширення набули звернення Суду до провідних юридичних вишів країни, особливо Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» і Національного університету «Одеська юридична академія» про висловлення науковцями-юристами думок щодо обґрунтованості звернень.

Судовий процес відбувається на основі принципу повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості прийнятих рішень (ст. 4 Закону). Учасникам процесу надається право обґрунтовувати свою позицію перед Судом.