Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Строк провадження у справах за конституційними поданнями не повинен перевищувати трьох місяців, а за конституційними зверненнями – шести місяців. Якщо Суд визнає конституційне подання невідкладним, строк розгляду такого подання не повинен перевищувати одного місяця (ст. 37 Закону).

За результатами розгляду залежно від характеру справ Суд приймає рішення (ст. 61) і дає висновки (ст. 62 Закону), якщо за них проголосувало не менше дванадцяти суддів (ч. 3 ст. 51 Закону) із загальної кількості вісімнадцяти суддів.

У рішенні Суду правовий акт може бути визнаний таким, що відповідає або повністю чи в окремій його частині не відповідає Конституції України, а у висновку – тлумачиться його справжній зміст.

Правову позицію Суду мають поважати і повинні керуватися нею всі органи, які застосовують закони при здійсненні своїх повноважень. Рішення і висновки Суду є остаточними, тобто не можуть бути оскаржені і підлягають обов’язковому виконанню. Нове провадження у справі можна відкрити лише в разі появи нових обставин, які не були предметом його розгляду (ст. 68 Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, «Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Судом рішення про їх неконституційність». Таким чином, фактично відбуваються зміни в чинному законодавстві та ініціюються видання інших нормативних актів замість визнаних неконституційними, в чому виявляється важлива роль Суду у сфері правового регулювання суспільних відносин.

22.3. Цивільна юрисдикція

Суди цивільної юрисдикції розглядають у порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК України) справи про захист порушених, невизнаних або спірних прав, свобод та інтересів, що випливають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту цих прав та інтересів фізичних, юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Цивільні права мають приватноправовий характер і закріплені в Цивільному кодексі України. До предмета цивільних прав, які захищаються в судовому порядку, входять, передусім, відносини майнового характеру, що виникають між автономними, юридично рівними особами, кожна з яких має право на відокремлене майно, а також деякі відносини особистого немайнового характеру.

Цивільні правовідносини можуть бути речовими і зобов’язальними. Речові права – це вид майнових прав, які закріплюють належність речей тим чи іншим суб’єктам права. Зобов’язальні правовідносини – це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої сторони – кредитора певну дію, як-от: передати речі, гроші тощо, а кредитор має право вимагати виконання цих дій. Зобов’язання поділяються на договірні, що виникають за домовленістю сторін або незалежно від їхньої волі в результаті таких юридичних фактів, як заподіяння шкоди, безпідставне збагачення і т. ін.

Житлові права пов’язані із задоволенням потреб громадян у житлі, його збереженням і використанням. Зазначені відносини регулюються нормами житлового законодавства.

Земельні права пов’язані з можливістю використання норм земельного законодавства юридичними і фізичними особами щодо права власності на землю, оренди земельних ділянок для сільськогосподарського виробництва, промислового і житлового будівництва, рекреаційних та інших потреб.

Сімейні права випливають із сімейних особистих немайнових та пов’язаних з ними майнових відносин, заснованих на шлюбі, належністю до сім’ї і відносинах спорідненості. Регулювання сімейних відносин спрямовано на якнайповніше забезпечення прав та інтересів членів сім’ї, рівноправності подружжя у шлюбних відносинах, захист прав дитини.

Трудові права громадян реалізуються у сфері трудових відносин.

Всі зазначені права закріплені як у Цивільному, так і в інших кодексах України: Житловому, Земельному, Сімейному, а також у Кодексі законів про працю.

Отже, термін «цивільна юрисдикція» у вузькому розумінні поширюється лише на захист суто цивільних прав, а в широкому – також інших названих вище прав, свобод та інтересів громадян, а відтак стосується широкого кола суспільних відносин.

Судами цивільної юрисдикції є міські, районні, районні в містах, міськрайонні суди як суди першої інстанції, судові палати в цивільних справах апеляційних судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, судова палата в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ як суд касаційної інстанції.

Цивільні справи в судах першої інстанції розглядаються одноособово суддею, який є головою і діє від імені суду. Окремі справи у випадках, передбачених ЦПК України, розглядаються колегією у складі одного судді і двох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються усіма правами судді. Цивільні справи в судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох суддів, а в суді касаційної інстанції – колегією у складі п’яти суддів (ч. 1 – 4 ст. 18 ЦПК України).

Видами цивільного судового провадження є наказне, позовне і окреме провадження.

Наказне провадження розглядається як спрощена форма судового провадження. Його існування викликано потребами прискорення розгляду частини цивільних справ, запобігання судовій тяганині. При цьому запозичено практику багатьох європейських країн.