Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Слід зазначити, що чинне адміністративне законодавство передбачає випадки, коли це стягнення не застосовується, зокрема, позбавлення права керування транспортним засобом не може застосовуватися до осіб, які користуються цими засобами у зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння; у разі невиконання вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу; залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є; ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Позбавлення права полювання не може застосовуватися до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Таким чином, це стягнення не може застосовуватися до осіб, які не мають постійної роботи або працюють за сумісництвом. Саме тому останнім часом більшість учених вважають за необхідне замінити виправні роботи громадськими роботами, які вже передбачені у проекті нового КУпАП України. Це адміністративне стягнення призначається тільки суддею. Із заробітку правопорушника здійснюється відрахування до 20 % у доход держави. Виправні роботи – це основне адміністративне стягнення матеріального характеру.

Адміністративний арешт є найбільш суворою мірою адміністративного покарання, яка застосовується тільки у виняткових випадках. Слід зазначити, що адміністративний арешт передбачається санкцією статті як альтернативне стягнення поряд із виправними роботами або штрафом. Це дає можливість компетентному органу або посадовій особі об’єктивно розглянути всі матеріали справи і призначити дане стягнення тільки в тому разі, коли застосування інших стягнень буде недостатнім.

Адміністративний арешт – це тимчасове позбавлення волі строком до 15 діб, яке призначається тільки суддею. Він не може застосовуватися до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, до осіб, які не досягли 18 років, до інвалідів І і ІІ груп. Застосування адміністративного арешту не тягне за собою судимості і не є підставою для звільнення з роботи.

Адміністративний арешт може призначатися у випадках вчинення таких адміністративних правопорушень, як дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП України), злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку та державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП України), порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій (ст. 185-1 КУпАП України) тощо.

Видворенння за межі України, як адміністративне стягнення, застосовується тільки до іноземців та осіб без громадянства в разі вчинення ними адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок. Це стягнення не може застосовуватися до громадян України.

Поряд з адміністративними стягненнями чинний КУпАП передбачає у ст. 24-1 заходи впливу, які застосовуються до неповнолітніх, у віці від 16 до 18 років, що вчинили адміністративне правопорушення, зокрема:

а) зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

б) попередження;

в) догана або сувора догана;

г) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

19.7. Загальні правила і строки накладення адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення

Порядок накладення адміністративних стягнень передбачено у главі 4 КУпАП. Основними принципами застосування адміністративних стягнень є: законність, індивідуалізація адміністративної відповідальності з урахуванням характеру правопорушення та особи правопорушника.

Законність знаходить свій вияв, передусім, у тому, що юрисдикційний орган чи посадова особа, яка розглядає справу, може застосувати до правопорушника тільки те стягнення, яке передбачене нормою права, тільки в тих межах, які закріплені санкцією конкретної правової норми. Чинне адміністративне законодавство передбачає ряд гарантій дотримання принципу законності, зокрема:

а) ст. 24 КУпАП передбачає вичерпний перелік адміністративних стягнень, за межі якого компетентний орган чи посадова особа виходити не може;

б) за кожне адміністративне правопорушення може бути накладено тільки одне основне чи основне і додаткове адміністративне стягнення, передбачене санкцією відповідної правової норми. При цьому до правопорушника, одночасно, можуть застосовуватися заходи дисциплінарної або цивільно-правової відповідальності;

в) компетентний орган або посадова особа не може виходити за межі передбаченого правовою нормою розміру адміністративного стягнення як у бік зменшення, так і в бік його збільшення.

Індивідуалізація адміністративної відповідальності виражається в тому, що, відповідно до ст. 33 КУпАП України, при накладенні адміністративного стягнення враховується особа правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність. Особлива роль відводиться обставинам, які пом’якшують або обтяжують відповідальність, передбаченим, відповідно, статтями 34 і 35 КУпАП України.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність, є: щире розкаяння винного; відвернення вини шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення завдання шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Слід мати на увазі, що цей перелік не є вичерпним і законами України можуть бути передбачені й інші пом’якшуючі обставини. Одночасно орган чи посадова особа пом’якшуючими обставинами можуть визнати й обставини, які не передбачені законом.

Обставинами, що обтяжують відповідальність, є: продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин; втягнення неповнолітнього у правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення у стані сп’яніння. На відміну від вищенаведених обставин, перелік цих обставин є вичерпним і орган чи посадова особа не мають права визнавати як такі інші, не передбачені даною статтею обставини.