Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

19.4. Поняття адміністративної відповідальності

Адміністративна відповідальність є видом юридичної відповідальності, а значить, їй, як і кримінальній, цивільній і дисциплінарній відповідальності, притаманні певні загальні ознаки. Адміністративна відповідальність:

а) є видом державного примусу;

б) наступає на підставі правових норм;

в) настає за порушення правових норм;

г) конкретизується юрисдикційними актами компетентних державних органів або посадових осіб.

Водночас адміністративна відповідальність має свої власні ознаки, які дають можливість відрізнити її від інших видів юридичної відповідальності, зокрема:

а) нормативною підставою її настання є: Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) як основний законодавчий акт щодо адміністративної відповідальності, інші кодекси: Митний, Повітряний, Земельний, а також окремі Закони України: від 14 жовтня 1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування», від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції», від 30 жовтня 1996 р. «Про державне регулювання ринку цінних паперів», від 15 листопада 2001 р. «Про ветеринарну медицину», від 23 лютого 2006 р. «Про цінні папери та фондовий ринок» тощо. Цією рисою адміністративна відповідальність відрізняється від кримінальної, нормативною підставою якої є лише Кримінальний кодекс України. Фактичною підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення, поняття, ознаки та склад якого закріплені в КУпАП;

б) застосовується державними органами та їх посадовими особами до непідлеглих їм по службі порушників (працівник ДАІ – водій транспортного засобу), на відміну від дисциплінарної;

в) її суб’єктами можуть бути як індивідуальні (фізичні) особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, біженці, так і колективні (юридичні) особи: підприємства, установи, організації, філії, представництва, громадські організації, політичні партії;

г) правом на застосування адміністративної відповідальності наділене досить широке коло державних органів та посадових осіб, які передбачені у статтях 218 – 244/7 КУпАП України;

д) притягнення до адміністративної відповідальності не тягне за собою судимості та, як правило, звільнення з роботи. Стосовно останнього необхідно зазначити, що застосування такого стягнення, як позбавлення на три роки права управляти транспортним засобом, може бути підставою для звільнення з роботи в тому разі, коли дану особу неможливо перевести на іншу роботу;

е) характеризується особливим порядком її застосування, якому притаманні простота, оперативність та економічність, на відміну від кримінального процесуального порядку.

В адміністративній науці виокремлюють три підстави адміністративної відповідальності: нормативну, фактичну і процесуальну. Нормативна підстава – це система норм, що закріпляють: склади адміністративних правопорушень; систему адміністративних стягнень; коло суб’єктів, наділених правом застосовувати адміністративні стягнення та процедуру притягнення до адміністративної відповідальності. Основним нормативним актом щодо адміністративної відповідальності є КУпАП України. Фактичною підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (більш детально див. 19.7 цієї глави). Процесуальною підставою адміністративної відповідальності є акт компетентного органу (посадової особи) про накладення конкретного адміністративного стягнення за конкретне адміністративне правопорушення на конкретного правопорушника. Слід мати на увазі, що для настання адміністративної відповідальності необхідно, щоб усі три підстави були в наявності і саме в такій послідовності.

Чинне адміністративне законодавство передбачає не тільки підстави настання адміністративної відповідальності, але й обставини, які її виключають. Згідно зі ст. 17 КУпАП України, такими обставинами є стан неосудності, необхідна оборона та крайня необхідність.

Слід зазначити, що чинне адміністративне законодавство не закріплює визначення поняття неосудності, а лише у ст. 20 КУпАП України розкриває його сутність: «Не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану».

Однією з обставин, яка виключає настання адміністративної відповідальності, є необхідна оборона, під якою слід розуміти дію, хоч і передбачену КУпАП України чи іншими нормативними актами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, яка здійснюється при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом завдання посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Крайня необхідність являє собою дію, яка хоч і передбачена КУпАП України чи іншими нормативними актами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунутою іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. При цьому слід мати на увазі, що, на відміну від необхідної оборони, крайня необхідність спрямована проти третіх осіб, проти тварин, проти стихійних явищ.

19.5. Адміністративне правопорушення, його склад

Як уже зазначалося в попередньому підрозділі підручника, фактичною підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення. Визначення поняття «адміністративне правопорушення» надається у ст. 9 КУпАП України, відповідно до якого це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Таким чином, адміністративне правопорушення характеризується такими ознаками, як: протиправність, винність, карність. На відміну від поняття «злочин», законодавець не передбачив для адміністративного правопорушення такої ознаки, як суспільна небезпека, яку в теорії адміністративного права заміняють поняттям «суспільна шкідливість». Таким чином, ознака «суспільна шкідливість» підкреслює те, що адміністративним правопорушенням певним суспільним відносинам, які охороняються нормами адміністративного права, завдано шкоди.