Розділ ІІІ ОКРЕМІ ГАЛУЗІ ПРАВА

Найважливішим фактором здійснення цього процесу стало прийняття нового Митного кодексу України 2002 р. (далі – МК України). Не зменшуючи значущості МК України 1991 р., який відіграв ключову роль в організації митної системи, митної справи та визначив на багато років напрямок митної політики України, слід зазначити, що його норми мали подвійний характер: значна частина з них була сформульована, з одного боку, під впливом раніше діючої адміністративно-командної системи, яка визначала зовнішньоекономічну діяльність держав, а з другого – під впливом нових тенденцій розвитку ринкових відносин у нашій країні.

У новий кодекс була закладена принципово нова ідеологія. Це знаходило вияв у тому, що в МК України 2002 р., по-перше, з’явився розділ VII «Підприємницька діяльність з надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів та перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України або перебувають під митним контролем», по-друге, різко розширилося коло суб’єктів митної справи, і, головне, коло суб’єктів, які не володіють державно-владними повноваженнями, по-третє, відповідно до вимог міжнародних митних норм, правил і стандартів законодавчим шляхом розширилося коло видів митних режимів, і, нарешті, було встановлено новий підхід до визначення підстав та порядку відповідальності за порушення митних правил.

Вступ України до Світової організації торгівлі, ратифікація нашою державою прийнятих 24 червня 2005 р. Всесвітньою митною організацією Рамкових стандартів по забезпеченню безпеки та спрощенню процедур міжнародної торгівлі, приєднання до багатьох міжнародних митних конвенцій та встановлення двосторонніх (або багатосторонніх міжнародних угод з митних питань), прагнення України приєднатися до ЄС, а також необхідність доведення нашого митного законодавства до рівня міжнародних митних стандартів обумовили необхідність різкого оновлення нашого митного законодавства, у результаті чого 12 березня 2012 р. Верховною Радою України прийнято новий МК України. Кодекс включає норми, які вже були перевірені практикою і відповідають сучасному економіко-соціальному стану нашої держави, а також імплементують багато міжнародних митних норм, що встановлюють партнерські взаємовідносини між митними адміністраціями, суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) та окремими громадянами. Новий МК України різко підвищив свій статус у колі джерел митного права, оскільки включив до себе значну кількість норм, що містилися в багатьох нормативних (законних та підзаконних) актах. Тому в розділі ХХІ МК України 2012 р. «Прикінцеві та перехідні положення» наведений значний перелік актів, які з дня набрання законної сили Кодексу втрачають чинність. Тому ст. 1 МК України до кола джерел митного законодавства (митного права) відносить Конституцію України, цей Кодекс, інші закони України, що регулюють питання, зазначені у ст. 7 МК України, положення з міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також нормативно-правові акти, видані на основі і на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов’язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України. Закони України з питань державної митної справи, нормативно-правові акти з питань державної митної справи, видані Кабінетом Міністрів України та центральним органом виконавчої влади, набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим законом або нормативно-правовим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Поряд із виникненням та розвитком митного законодавства починає формуватися нова галузь українського права – митне право, а також впроваджуватися в навчальний процес вивчення норм цієї галузі. Однак у переліку наукових юридичних спеціальностей, незважаючи на значний інтерес науковців, практичних робітників і взагалі спільноти до проблем митного права митна правова наука відсутня.

Предметом митного права є суспільні відносини, підставою виникнення яких є операції (процедура, формальності) щодо переміщення товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України. Ці відносини виникають у митній справі, тобто застосування норм митного права має обмежену сферу – сферу державної митної справи. Це особливо підкреслює ст. 1 МК України 2012 р., яка має назву «Законодавство України з питань державної митної справи». Тому пояснення специфіки митного права можливе лише при розкритті місця, ролі та змісту цього виду державної діяльності, яка зараз має назву «державна митна справа». МК України 2012 р. значно підвищив її значення, по-перше, надавши їй статус «державної» (що було відсутнє у МК України 1991 р. та 2002 р.), по-друге, визначивши специфічні напрямки та зміст державної політики у сфері цієї державної діяльності (ст. 5 МК України 2012 р.), по-третє, підкресливши, що належне здійснення державної митної справи є необхідною підставою забезпечення національних інтересів України (ст. 6 МК України 2012 р.).

Згідно зі ст. 5 МК України 2012 р., державна політика у сфері державної митної справи – це система цілей, принципів, функцій, напрямів, засобів та механізмів діяльності держави, спрямованих на забезпечення національних митних інтересів та безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі та захист внутрішнього ринку, розвиток національної економіки та її інтеграція до світової економіки, наповнення державного бюджету, які реалізуються через:

1) механізми тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

2) участь у митних союзах, зонах вільної торгівлі та міжнародних договорах (конвенціях) з митних питань;

3) встановлення порядку переміщення товарів через митний кордон України та здійснення їх митного контролю;

4) законодавство України з питань державної митної справи.

Стаття 7 МК України 2012 р. визначає державну митну справу як установлені порядок та умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТ ЗЕД), здійснення, відповідно до закону, державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Україна власну митну справу здійснює на своїй території, яка практично збігається з її державною територією. До її складу входять територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також території вільних митних зон, штучні острови, установки і споруди, створені у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Однак з точки зору оподаткування митними платежами, а також для цілей застосування норм, які встановлюють порядок застосування митних режимів, території вільних митних зон вважаються такими, що перебувають поза межами митної території України. Крім того, морський митний кордон не збігається з державним митним кордоном України, тому що він, відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р., може бути встановлений як «прилегла зона на дванадцять морських миль» за державним кордоном України з наданням митним органам юрисдикційних повноважень.

Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Засади державної митної справи, зокрема статус митної служби України та основні питання організації її діяльності, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються МК України 2012 р. та іншими законами України.

Державна митна справа здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення державної митної справи;

3) законності та презумпції невинуватості;

4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України;

5) спрощення законної торгівлі;