Розділ ІІ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Оскільки державні символи завжди були атрибутами влади, свідченням і підтвердженням державно-владних повноважень, то слід розрізняти й офіційні символи глави держави. Ними, згідно з Указом Президента України від 29 листопада 1999 р. «Про офіційні символи глави держави», є Прапор (штандарт) Президента України, Знак, Гербова печатка та Булава Президента України. Офіційні символи можуть мати й міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

Найпоширенішим з державних символів є державний прапор.

Державний прапор України було затверджено постановою Верховної Ради України «Про Державний прапор України» від 28 січня 1992 р.

Державний прапор України піднімається: на будинках, де розміщуються органи державної влади України та органи місцевого самоврядування, – постійно; на будинках підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, громадських об’єднань, а також житлових будинках – у дні державних свят та пам’ятних подій; на транспортних засобах Президента, Голови Верховної Ради та Прем’єр-міністра України, керівників державних і урядових делегацій, глав дипломатичних представництв, консульських установ та інших офіційних представництв України за кордоном; на будинках, де відбувається голосування у дні референдуму та виборів; на спортивних аренах – під час проведення чемпіонатів і першостей України, міжнародних спортивних змагань за участю національних збірних; в інших випадках, передбачених законом.

Державний прапор України повинен бути в робочих кабінетах Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, Генерального прокурора України, Голови Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати України, керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, голів органів місцевого самоврядування, глав дипломатичних представництв та інших офіційних установ України за кордоном чи при міжнародних організаціях.

На знак трауру Державний прапор України може підніматися у траурному оформленні – у цьому разі до верхньої частини древка або флагштока прапора прикріплюється чорна стрічка шириною від 50 до 100 мм, обидва кінці якої спадають до нижньої частини полотнища прапора.

5.6. Державний лад України

Державний лад характеризує державу з погляду: форми правління, політичного режиму та територіального устрою. Характер державного ладу України закріплений у розділі І Конституції – «Загальні засади».

За формою політичного режиму Україна є демократичною, соціальною, правовою державою.

Демократичною державою Україна визнається тому, що носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади в Україні є народ, який здійснює владу як безпосередньо шляхом виборів, референдумів тощо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої законом. Цензура в Україні заборонена.

Соціальною державою Україна визнається тому, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Україна гарантує загальновизнані демократичні права і свободи згідно з вимогами норм міжнародного права.

Правовою державою Україна визнається тому, що тут проголошений і діє принцип верховенства права в усіх сферах суспільного життя, тобто сама держава, всі її органи, організації, посадові особи і громадяни повинні діяти на основі й у межах правових норм. Конституція України має найвищу юридичну силу. Її норми є нормами прямої дії. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі й у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод гарантується.

За формою правління Україна є республікою. Республікою Україна визнається тому, що в ній відсутній інститут монарха, а основні органи державної влади і самоврядування формуються на засадах виборності на певний строк.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову. Її органи здійснюють свої повноваження у визначених Конституцією межах і відповідно до законів України.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За формою територіального устрою Україна є унітарною державою. Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим (АРК), області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входять: АРК, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області.

Міста Київ і Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

5.7. Політика України у сфері використання мов

Політика України у цій сфері визначена Конституцією, Законом «Про мови в Україні» від 28 жовтня 1989 р., Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 р. щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її в навчальному процесі в навчальних закладах, а також законами: «Про національні меншини в Україні», «Про освіту», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про видавничу справу», «Про рекламу», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» тощо.