Розділ ІІ КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

20. Що таке «правонаступництво»? Охарактеризуйте Закон «Про правонаступництво України».

21. Охарактеризуйте політичний режим України.

22. Охарактеризуйте форму правління України.

23. У чому полягають особливості територіального устрою України.

24. Охарактеризуйте політику України у сфері використання мов.

25. Охарактеризуйте національну політику України.

26. Що таке право на національно-культурну автономію?

27. Хто такі закордонні українці та які особливості їхнього правового статусу?

28. Охарактеризуйте Закон «Про міжнародні договори України».

Глава 6

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

6.1. Поняття основних прав, свобод і обов’язків людини та громадянина

Конституційні права, свободи та обов’язки своїм змістом юридично закріплюють цивілізований спосіб існування людей, є провідними для суспільного і правового статусу людини та громадянина в суспільстві та державі.

На конституційному рівні в Україні закріплені засади державної політики, спрямовані, передусім, на забезпечення прав і свобод людини, створення належних умов для її життя. Вперше в Основному Законі України проголошено, що людина є найвищою соціальною цінністю. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. А головним обов’язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (наприклад, громадяни мають право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадових осіб).

У національному праві визначаються і гарантуються права і свободи особи, встановлені нормами міжнародного права. У Конституції України відображені положення Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., а також Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права людини (1976) та іншими актами. Таким чином, конституційні права і свободи людини та громадянина перебувають під міжнародно-правовим захистом.

Права, свободи і обов’язки людини та громадянина закріплені в розділі II Конституції України, що свідчить про пріоритет цих норм серед інших конституційних приписів. Цей розділ є найбільший за обсягом. Так, зі статті 161 Конституції правовому статусу особи присвячено 48, що становить близько третини її змісту.

Конституційні права, свободи та обов’язки називаються основними, тому що вони визначають місце людини в суспільстві. Їх зміст має універсальний характер, розвивається і конкретизується в інших галузях права – адміністративному, цивільному, трудовому, земельному, фінансовому та ін. Якщо в Конституції України йдеться про людину і громадянина взагалі як про абстрактну особу, то в галузях права виступають конкретні суб’єкти правовідносин – власники, працівники, службовці, фермери, посадові особи, військовослужбовці, покупці та ін. З огляду на верховенство конституційних норм усі правові акти, нормативно-правові приписи, які закріплюють права, свободи та обов’язки людини та громадянина, повинні їм відповідати і не суперечити положенням Конституції України.

Важливо підкреслити, що, згідно зі ст. 22 Конституції, закріплені в ній права і свободи людини та громадянина є невичерпними, а сфера прав і свобод має динамічно розвиватися та вдосконалюватися. При прийнятті законів або внесенні змін у чинні закони громадяни можуть наділятися новими правами і свободами. Наприклад, на міжнародному рівні готуються конвенції з питань екологічної та ядерної безпеки, в результаті яких будуть внесені доповнення до міжнародних стандартів прав людини і внутрішнього законодавства.

Для визначення суб’єктів прав і свобод у Конституції України вживаються спеціальні терміни, формули. Найчастіше конституційні статті про права та свободи починаються словами «кожен», «усі», «кожна людина», «особа», «ніхто». Це означає, що у змісті статті враховуються також права і свободи громадян інших держав та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Такий підхід відповідає загальновизнаним нормам міжнародного права. Окремі права і обов’язки, закріплені в Конституції, стосуються лише громадян України (право на свободу об’єднання в політичні партії, право обиратися і бути обраним, захист Вітчизни). У цьому разі Основний Закон використовує термін «громадянин України».

Для теорії та практики одним із актуальних завдань є розкриття сутності, природи основних прав, свобод і обов’язків. Конституція України не передбачає їхній поділ на більш чи менш важливі, що підтверджує їх рівноцінність. Основним правам і свободам притаманні особливі властивості. По-перше, права і свободи є невідчужуваними та непорушними, що означає неможливість позбавити громадян ними користуватися, видавши акт держави, або обмежити, крім випадків, передбачених Конституцією України. По-друге, основні права і свободи мають специфічний механізм їх виникнення. Для цього достатньо самого факту народження людини.