Конституційно-правовий статус члена парламенту

Політичні системи світу

Практично в усіх країнах члени парламенту не наділені імунітетом у разі його затримання на місці вчинення злочину. Тобто арешт парламентарія в такому випадку здійснюється без санкції парламенту, але парламент або його керівні органи повинні бути сповіщені про зазначені дії. Наприклад, у ст. 29 Конституції Латвійської Республіки 1922 р. у редакції 1998 р. зазначено, що "член Сейму може бути заарештований, якщо його затримано при вчиненні злочину. Про всякий арешт членів Сейму протягом двадцяти чотирьох годин має бути сповіщена Президія Сейму.", у ст. 70 Конституції Республіки Болгарія 1991 р. визначено, що ". запит про дозвіл на затримання (народного представника - В. К.) не робиться при затриманні в момент вчинення тяжкого злочину, але в такому разі негайно сповіщаються Народні Збори, а коли вони не засідають - Голова Народних Зборів".

У демократичних державах депутатський імунітет є недоречним і може слугувати прикриттям злочинної діяльності парламентарія, засобом уникнення від кримінальної відповідальності.

Депутатський індемнітет

Означає, що члени парламентів поза представницьких органів не несуть юридичної відповідальності за свої промови, виступи, висловлювання, голосування у парламенті та інші дії, безпосередньо пов'язані з парламентською діяльністю як у період здійснення депутатських повноважень, так і після закінчення їх строку. Наприклад, у ст. 51 Конституції Японії 1946 р. проголошено, що "члени обох палат не несуть відповідальності за стінами палати у зв'язку зі своїми промовами, висловлюваннями та голосуванням у палаті", у ст. 69 Конституції Республіки Болгарія 1991 р. зазначено, що "народні представники не несуть кримінальної відповідальності за висловлення своєї думки і за своє голосування в Народних Зборах", у п. 1 ст. 160 Конституції Португальської Республіки 1976 р. визначено, що "депутати не несуть цивільної, кримінальної чи дисциплінарної відповідальності за висловлення думки або за участь в голосуванні при виконанні ними своїх обов'язків", а у ч. 1 ст. 26 Конституції Французької Республіки 1958 р. встановлено, що "член Парламенту не може бути підданий переслідуванню, розшуку, арешту, затриманню або притягнутий до суду за висловлені ним думки або голосування при здійсненні своїх функцій".

Необхідно зазначити, що у деяких країнах (Албанія, Білорусь, Вірменія, Греція, Латвія, Литва, Німеччина, Україна) депутатський індемнітет не поширюється на такі дії, як наклеп чи образи, висловлені у парламенті. Наприклад, у ч. 2 ст. 80 Конституції України 1996 р. визначено, що "народні депутати України не несуть юридичної відповідальності . за винятком відповідальності за образу чи наклеп", у п. 2 ст. 61 Конституції Греції 1975 р. встановлено, що "депутат Парламенту підлягає переслідуванню тільки за наклеп, відповідно до закону та з дозволу Парламенту.", а у ст. 28 Конституції Латвійської Республіки 1922 р. у редакції 1998 р. зазначено, що "член Сейму може бути притягнений до судової відповідальності, якщо він, хоча б і при виконанні обов'язків, поширює: 1) завідомо неправдиві відомості, що ганьблять честь; 2) відомості, що ганьблять честь і стосуються приватного або сімейного життя".

У Данії, Ісландії, Туреччині, Фінляндії, Швеції члени парламенту можуть бути позбавлені індемнітету за рішенням парламенту, при цьому в Фінляндії та Швеції ухвалення такого рішення потребує більшості у п'ять шостих від присутніх членів парламенту.

Термін "індемнітет" має і інше значення. У конституціях та інших нормативно-правових актах деяких країн - це винагорода парламентаря за діяльність у парламенті. Ця винагорода встановлюється як фіксована грошова сума, що визначена на рік або місяць. За розміром вона відповідає заробітній платі державних службовців вищих категорій. Нерідко до такої фіксованої суми додаються добові, компенсація за витрати на утримання допоміжного персоналу, транспортні витрати, наймання квартири тощо. Наприклад, у п. 4 ст. 20 Конституції Угорщини 1949 р. у редакції 2011 р. визначено, що "представники Національної Асамблеї повинні мати винагороду, достатню для забезпечення їхньої незалежності, тобто їм надається право мати певні пільги та право на відшкодування витрат.", у ст. 63 Конституції Греції 1975 р. зазначено, що "1. Депутати Парламенту мають право на отримання від держави винагороди і на відшкодування витрат по здійсненню своїх функцій. 2. Депутати парламенту звільняються від сплати транспортних, поштових і телефонних зборів.", у ч. 2 ст. 74 Конституції Республіки Хорватія 1990 р. у редакції 2000 р. встановлено, що "представники Хорватського сабору отримують постійну грошову винагороду і мають інші права, що визначаються законом", а у ст. 71 Конституції Республіки Болгарія 1991 р. проголошено, що "народні представники одержують винагороду, розмір якої визначається Народними Зборами".

Зміст конституційно-правового статусу члена парламенту визначає також принцип несумісності депутатського мандату з іншими визначеними в законі видами діяльності. Наприклад, згідно ст. 57 Конституції Королівства Нідерландів 1983 р. "1. Жодна особа не може бути депутатом обох палат. 2. Депутат Генеральних штатів не може бути міністром, державним секретарем, членом Державної Ради, членом Генеральної рахункової палати, членом Верховного суду, Генеральним прокурором чи Генеральним захисником при Верховному суді. 4. Перелік інших державних посад і функцій, які несумісні з мандатом депутата Генеральних штатів або однієї з палат, встановлюється Актом парламенту".

Про несумісність депутатського мандату і посади члену уряду зазначено в конституціях Казахстану, Люксембурга, Македонії, Молдови, Нідерландів, Сербії, Таїланду, Фінляндії, Франції, Чорногорії, а у конституціях Бельгії, Болгарії, Естонії, Португалії, Словаччини, Норвегії передбачено тимчасове припинення дії мандата члена парламенту, якого призначено міністром. Наприклад, у п. 1 ст. 157 Конституції Португальської Республіки 1976 р. визначено, що "депутати, які призначені членами Уряду, не можуть здійснювати свої депутатські повноваження.", а у ч. 2 ст. 78 Конституції України 1996 р. зазначено, що "народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі".

Застосування зазначеного принципу має на меті сприяння незалежності члена парламенту під час його роботи у представницькому органі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політичні системи світу» автора Кириченко В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конституційно-правовий статус члена парламенту“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Держава в політичній системі суспільства

  • Структура політичної системи

  • Функції та типологія політичних систем

  • Політична система України

  • Тема 2. Держава як основний інститут політичної системи

  • Поняття та основні ознаки держави

  • Типологія держав

  • Функції держави

  • Тема 3. Форми держави

  • Форма державного правління

  • Форма державного устрою

  • Форма політичного режиму

  • Тема 4. Глава держави

  • Порядок заміщення посади глави держави у монархіях

  • Порядок заміщення посади глави держави у республіках

  • Повноваження глави держави

  • Змістовий модуль 2. Основні інститути політичної системи суспільства

  • Порядок формування парламенту і строк його повноважень

  • Внутрішня структура парламенту

  • Конституційно-правовий статус члена парламенту
  • Тема 6. Виконавча влада (уряд)

  • Порядок формування, структура та склад уряду

  • Компетенція уряду

  • Конституційно-правова відповідальність уряду

  • Тема 7. Місцеве самоврядування

  • Система місцевого самоврядування

  • Романо-германська (континентально-європейська) система

  • Структура та порядок формування органів місцевого самоврядування

  • Компетенція органів місцевого самоврядування та їх відносини з центральними органами держави

  • Тема 8. Політичні партії та партійні системи

  • Класифікація політичних партій

  • Партійні системи

  • Однопартійна система

  • Багатопартійна система

  • Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем

  • Пропорційна виборча система

  • Рекомендована література