Велике значення для характеристики організації парламентів мають питання їх кількісного складу та строк повноважень.
У ряді країн конституцією встановлено мінімальну і максимальну чисельність парламенту (Греція, Іспанія, Китай, Македонія, Португалія, Хорватія). Наприклад, у ст. 71 Конституції Республіки Хорватія 1990 р. у редакції 2000 р. визначено, що "до Палати представників входять не менше 100 і не більше 160 представників... Палата жупаній складається не більш ніж із шістдесяти п'яти депутатів...", у п. 1 ст. 51 Конституції Греції 1975 р. зазначено, що "кількість депутатів Парламенту ...не може бути менше двохсот або понад трьохсот", у п. 1 ст. 68 Конституції Королівства Іспанія 1978 р. - "мінімальна кількість депутатів Конгресу - 300 осіб, максимальна - 400...", у ст. 151 Конституції Португальської Республіки 1976 р. - "до Асамблеї Республіки входять мінімум двісті тридцять, максимум двісті тридцять п'ять депутатів.".
Нерідко в конституціях безпосередньо визначається кількісний склад парламенту. Наприклад, у § 1 ст. 63 Конституції Королівства Бельгія 1831 р. у редакції 1994 р. визначено, що "Палата представників складається із ста п'ятидесяти членів", а у §1 ст. 67 цієї Конституції зазначено, що "...Сенат складається із 71 сенатора ...", у ч. 1 ст. 56 та ч. 2 ст. 57 Конституції Італійської Республіки 1947 р. у редакції 1963 р. встановлено, що "кількість депутатів складає шістсот тридцять..", а "кількість обираємих сенаторів встановлюється у триста п'ятнадцять.".
Необхідно зазначити, що склад нижчих палат кількісно завжди є більшим ніж верхніх палат. І, як правило, чисельність ніжних палат певною мірою відповідає кількості населення тієї чи іншої країни, хоча така залежність досить відносна. Так, у таких країнах з відносно невеликим населенням як Албанія, Болгарія, Чехія склад парламенту нараховує від 200 до 250 депутатів, у Білорусії - 260, а в Угорщині, Швеції понад 300 депутатів. Наприклад, згідно ч.2 §1 гл.3 Закону Королівства Швеції "Форма правління" 1974 р. у редакції 1994 р. "Риксдаг. має триста сорок дев'ять членів. Члени Риксдагу повинні мати своїх заступників", а у ст. 87 Конституції Арабської Республіки Єгипет 1971 р. у редакції 1980 р. зазначено, що "до Народних зборів обирається не менше 350 членів.".
Конституції ряду країн також закріплюють строк повноважень парламенту (так званий період легіслатури), протягом якого він здійснює свої конституційні функції.
Строк повноважень однопалатного парламенту у більшості країн визначений у чотири або п'ять років (Албанія, Білорусь, Болгарія, Греція, Данія, Ісландія, Китай, Люксембург, Мальта, Норвегія, Португалія, Туркменістан, Угорщина, Фінляндія). Наприклад, у п.1 ст.53 Конституції Греції 1975 р. зазначено, що "депутати обираються на безперервний чотирирічний строк...", згідно ст. 32 (1) Конституції Королівства Данія 1953 р. "депутати Фолькетингу обираються на чотири роки", відповідно до п. 1 ст. 174 Конституції Португальської Республіки 1976 р. - "легіслатура триває чотири парламентські сесії", у ст. 63 Конституції Туркменістану 1992 р. визначено, що "Меджліс складається . із депутатів, які обираються...строком на п'ять років", а у ст. 56 Конституції Великого Герцогства Люксембург 1868 р. у редакції 1956 р. встановлено, що "депутати обираються на п'ять років". Тобто у політичному житті країн світу сформувалися оптимальні підходи щодо встановлення строків повноважень законодавчих органів. Проте існують і винятки. Так, серед європейських країн тільки в Латвії "Сейм обирається на три роки" (п. 10 ч.ІІ Конституції Латвійської Республіки 1922 р. у редакції 1998 р.).
Строк повноважень двопалатних парламентів мають свої відмінності. У ряді країн, де верхні палати повністю або частково формуються на основі виборчих процедур, конституціями встановлено однакові строки повноважень обох палат, які складають, як правило, чотири чи п'ять років (Бельгія, Ірландія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Польща, Румунія, Хорватія, Швейцарія). Наприклад, згідно п. 1 ст. 52 Конституції Королівства Нідерландів 1983 р. "строк повноважень обох палат - чотири роки", у ч. 1 ст. 65 Конституції Королівства Бельгія 1831 р. у редакції 1994 р. зазначено, що "члени Палати представників обираються на чотири роки", а у ч. 1 ст. 70 цієї Конституції встановлено, що "сенатори. обираються. призначаються на чотири роки.", у ч. 1 ст. 60 Конституції Італійської Республіки 1947 р. визначено, що "Палата депутатів і Сенат обираються на п'ять років".
У деяких країнах строк повноважень нижньої і верхньої палати парламенту різний. Так, у парламенті Австралії, Мексики членів нижньої палати обирають на три роки, а верхньої - на шість років, у Чехії - відповідно на чотири і шість років, у Франції - на п'ять і дев'ять років тощо. Наприклад, у розд. 2 ст. 1 Конституції США 1787 р. зазначено, що "Палата представників складається з членів, яких обирає народ усіх штатів на два роки...", а у поправці ХУП (1913 р.) до цієї Конституції визначено, що "до складу Сенату входять по два сенатори від кожного штату, яких обирає народ на шість років.", згідно ст.ст. 45, 46 Конституції Японії 1946 р. - "строк повноважень членів Палати представників - чотири роки.", а "строк повноважень членів Палати радників - шість років...".
Крім того, у деяких країнах (Аргентина, Бразилія, Індія, США, Франція, Японія) склад верхніх палат парламентів не переобирається одночасно, а частково оновлюється, що надає верхній палаті істотні організаційні переваги і сприяє неперервності законодавчої влади. Так, члени Ради Штатів Індії, Сенату США, Чехії оновлюються кожні два роки на одну третину; Сенату Франції - кожні три роки на одну третину; Палати радників Японії - кожні три роки на половину. Наприклад, у ст. 46 Конституції Федеративної Республіки Бразилія 1988 р. зазначено, що "Федеральний сенат включає представників штатів і Федерального округу § 2. Представництво кожного штату і Федерального округу оновлюється кожні чотири роки поперемінно на одну та дві третини ".
Строк повноважень парламентів визначається конституцією чи законом і є незмінним. Проте він може скорочуватися за власним рішенням парламенту або рішенням глави держави чи уряду. Продовження строків повноважень парламентом можливе за наявності особливих умов (стан війни, надзвичайний чи військовий стан тощо). Наприклад, у ст. 76 Конституції Республіки Хорватія 1990 р. у редакції 2000 р. зазначено, що "строк повноважень Хорватському сабору може бути продовжений законом лише у випадку війни.".
Внутрішня структура парламенту
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політичні системи світу» автора Кириченко В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Порядок формування парламенту і строк його повноважень“ на сторінці 2. Приємного читання.
