Змістовий модуль 2. Основні інститути політичної системи суспільства

Політичні системи світу

  – формування органу з призначенням його керівництва (наприклад, згідно ч. 1 ст. 199 Конституції Республіки Польща 1997 р. Сейм обирає голову Державного трибуналу, двох його заступників та 16 членів) ;

  – формування частини органу (наприклад, згідно ч. 2 ст. 148 Конституції України 1996 р. з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду шість суддів призначаються Верховною Радою України);

  – обрання чи призначення посадової особи на власний розсуд (наприклад, згідно п. 2 ст. 54 Конституції Чеської Республіки 1992 р. Парламент обирає Президента Республіки на спільному засіданні обох палат);

  – обрання чи призначення посадової особи за поданням інших органів або посадових осіб (наприклад, згідно п. 18 ст. 85 Конституції України 1996 р. Верховна Рада України призначає на посаду та звільняє з посади Голову Національного банку України за поданням Президента України;

  – надання згоди на формування органу або призначення посадової особи (наприклад, згідно п. 3 ст. 99 Конституції Королівства Іспанія 1978 р. Голова Уряду призначається Королем тільки за умови, що зазначена кандидатура отримає вотум довіри абсолютної більшості членів Конгресу депутатів) тощо.

Конституціями парламентарних республік передбачено порядок обрання глави держави - президента або парламентом, або спеціальною колегією за участю парламенту. Наприклад, у п. 1 ст. 30 Конституції Греції 1975 р. передбачено, що "Президент Республіки...обирається Парламентом на 5-річний строк згідно правилам, визначеним у статтях 32 і 33", а у ст. 54 Конституції Республіки Індія 1949 р. зазначено, що "...Президент обирається членами колегії вибірників, які складаються із: а) виборних членів обох Палат Парламенту і б) виборних членів Законодавчих Зборів Штатів".

Парламенти беруть активну учать у формуванні урядів. Форми і способи такої участі в різних країнах бувають різні. Наприклад, відповідно до ч. 2 ст. 175 Федеральної Конституції Швейцарської Конфедерації 1998 р. "члени Федерального уряду обираються Федеральним парламентом", у п. 14 ч. ІІІ Конституції Королівства Данія 1953 р. зазначено, що "Король призначає та відправляє у відставку Прем'єр-міністра і інших міністрів ...", у п. 1 ст. 63 Основного Закону ФРН 1949 р. визначено, що, "Федеральний канцлер обирається без дебатів Бундестагом за пропозицією Федерального президента", а у ч. 2 ст. 92 Конституції Італійської Республіки 1947 р. проголошено, що "Президент Республіки призначає Голову Ради міністрів і за його пропозицію міністрів" і тільки після цього згідно ч. 1 ст. 94 цієї Конституції "Уряд повинен отримати довіру обох палат".

Нерідко парламенти в тій чи іншій формі беруть участь у формуванні судової влади, тобто обирають чи призначають вищих суддів. Наприклад, розд. 2. ст. ІІ Конституції США 1787 р. передбачає право Президента "за порадою і згодою Сенату призначати. суддів Верховного суду.", відповідно до ст. 148 Конституції України 1996 р. Верховна Рада України призначає "шість суддів Конституційного Суду України" з вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України, а згідно п. "к" ч. 3 §19 Конституції Угорщини 1949 р. у редакції 2011 р. Національна Асамблея "обирає. членів Конституційного Суду, Голову Верховного Суду та Генерального прокурора".

У ряді країн парламенти також приймають участь у формуванні інших органів або обранні чи призначенні інших посадових осіб;

4) функція парламентського контролю, яка полягає у здійсненні контролю за діяльністю насамперед органів виконавчої влади та інших державних органів і посадових осіб. Зазначена функція притаманна майже всім парламентам світу незалежно від форми державного правління. Наприклад, у ст. 62 Конституції Республіки Болгарія 1991 р. зазначено, що "Народні збори. застосовують парламентський контроль", а згідно ч. 1 ст. 169 Федеральної Конституції Швейцарської Конфедерації 1998 р. Федеральні збори здійснюють вищий нагляд за Федеральною Радою (урядом) і федеральною адміністрацією, судами Конфедерації тощо.

У більшості держав у конституції або спеціальних законах закріплені різні форми парламентського контролю, які можна звести до таких :

• обговорення основних напрямків діяльності уряду, тобто, заслуховування на пленарному засіданні доповіді чи звіту уряду або окремих міністрів про їх діяльність;

• процедура інтерпеляції, тобто, постановка суспільно значущого питання на пленарному засіданні, за якою слідує пояснення глави уряду або відповідального міністра, обговорення та прийняття рішення шляхом голосування. Ця процедура застосовується в парламентській практиці Бельгії, Данії, Італії, Нідерландів, Фінляндії, Японії, проте у Великобританії та країнах, які сприйняли англосаксонську систему права інтерпеляція не застосовується;

• парламентські розслідування, які проводять створенні постійні комітети (комісії) чи спеціально створені тимчасові слідчі комітети (комісії). У багатьох країнах вони створюються на підставі законів, парламентських статутів чи регламентів або навіть конституції;

• парламентські дебати зі заздалегідь визначених питань, які, як правило, пропонує опозиція, але вони можуть надходити і від уряду, який прагне забезпечити собі підтримку населення;

• постановка питання про вотум недовіри уряду або окремим міністрам за допомогою резолюції осуду. У президентських республіках такого права парламент не має, а в парламентарних республіках і парламентарних монархіях ця форма парламентського контролю час від часу застосовується (Великобританія, Ізраїль, Італія, Німеччина);

• 5) фінансова функція, яка полягає у повноваженні парламентів передусім затверджувати державний бюджет та встановлювати податки.

Як правило, проект бюджету розробляється урядом, щодо якого завжди відбуваються парламентські дебати та за результатами яких приймається основний фінансовий документ держави - закон про державний бюджет, а також затверджується звіт уряду про виконання попереднього бюджету. Наприклад, у п. 4 ст. 85 Конституції України 1996 р. зазначено, що "до повноважень Верховної Ради України належить. затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання.", а у п. 6 ст. 116 цієї Конституції визначено, що " Кабінет Міністрів України... розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання". Крім того, у ст. ст. 95-97 зазначеної Конституції детально і конкретно визначаються повноваження парламенту України в цій важливій сфері життєдіяльності, а також згідно ст. 98 встановлено, що "контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата".

Необхідно зазначити, що процедура прийняття бюджету має свої особливості практично у кожній країні. Так, у деяких державах бюджет не розглядається як законопроект, хоча він і проходить через парламент. Наприклад, у Великобританії та більшості англомовних країнах бюджет є своєрідною фінансовою програмою. Не сприймається він як закон і в Ісландії, Норвегії, США, Фінляндії, Швейцарії, Японії.

Особливо важливе місце серед повноважень парламенту належить податковим повноваженням. Наприклад, п. 2 ст. 60 та п. 3 ст. 84 Конституції Республіки Болгарія 1991 р. передбачає, що податки, податкові пільги встановлюються тільки законом і належать винятково до компетенції Народних зборів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Політичні системи світу» автора Кириченко В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Змістовий модуль 2. Основні інститути політичної системи суспільства“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Змістовий модуль 1. Держава в політичній системі суспільства

  • Структура політичної системи

  • Функції та типологія політичних систем

  • Політична система України

  • Тема 2. Держава як основний інститут політичної системи

  • Поняття та основні ознаки держави

  • Типологія держав

  • Функції держави

  • Тема 3. Форми держави

  • Форма державного правління

  • Форма державного устрою

  • Форма політичного режиму

  • Тема 4. Глава держави

  • Порядок заміщення посади глави держави у монархіях

  • Порядок заміщення посади глави держави у республіках

  • Повноваження глави держави

  • Змістовий модуль 2. Основні інститути політичної системи суспільства
  • Порядок формування парламенту і строк його повноважень

  • Внутрішня структура парламенту

  • Конституційно-правовий статус члена парламенту

  • Тема 6. Виконавча влада (уряд)

  • Порядок формування, структура та склад уряду

  • Компетенція уряду

  • Конституційно-правова відповідальність уряду

  • Тема 7. Місцеве самоврядування

  • Система місцевого самоврядування

  • Романо-германська (континентально-європейська) система

  • Структура та порядок формування органів місцевого самоврядування

  • Компетенція органів місцевого самоврядування та їх відносини з центральними органами держави

  • Тема 8. Політичні партії та партійні системи

  • Класифікація політичних партій

  • Партійні системи

  • Однопартійна система

  • Багатопартійна система

  • Політичні партії та основні типи сучасних виборчих систем

  • Пропорційна виборча система

  • Рекомендована література