Розділ «2.3. Стратегічне партнерство»

· непорушність поваги суверенітету і територіальної цілісності партнера, що є беззастережною вимогою стратегічного партнерства;

· збіг або наближення цінностей і цілей;

· збіг обраних для здійснення наміченого шляхів;

· наявність стратегічних сфер співробітництва;

· координація зовнішньополітичних дій;

· надання допомоги в певних ситуаціях, у тому числі й військової;

· збіг перспектив бачення майбутнього розвитку світу й регіону;

· співробітництво без заподіяння шкоди взаємозв'язкам з іншими державами.

Отже, на перший план вимог висувається подібність цінностей і цілей, які є необхідною умовою та основною ознакою формування засад стратегічного партнерства. Зазначимо, що цілковитого збігу цінностей бути не може, бо в такому разі може зникнути сама держава. Сутність цінностей — критерії, за якими сторона визначає свої інтереси (тобто те, чого прагне сторона), відштовхуючись від власних потреб. Цінності — це своєрідні аксіоми, що не потребують доведення.

Людська спільнота, цивілізація або держава розвиваються за властивими тільки їм векторами або стрижневою ідеєю. Комплекс загальних цінностей, норм, установок, що визначають і забезпечують у сукупності існування суспільства, а також корегують і спрямовують суспільну свідомість і громадсько-політичну думку, називають парадигмою. У це поняття вкладається модель чинної суспільно-політичної системи, форм, цілей і засобів її існування. Парадигма покликана забезпечити світоглядні та ціннісно-нормативні рамки для об'єднання людей і виступає своєрідним регулятором і координатором їхньої діяльності.

Кожна історична епоха виробляє властиву тільки їй парадигму. Трансформація, що привела до формування капіталістичної системи на зміну феодальній через переоцінку всіх цінностей (Ф. Ніцше), принесла нову систему світосприйняття, суть якої — утвердження й легітимізація якісно нових відносин між людиною, суспільством і державою. Основу нової системи становлять західне християнство, ренесансна й реформаційна культурні традиції, просвітництво, соціально-філософське та суспільно-політичне вчення. Системи цінностей сприяють стабільності світу. Хоча кожна з них чітко асоціюється з конкретним суспільством, вони є настільки близькими, що про них можна говорити як про загальну систему цінностей. У разі, якщо основні тенденції в сумі будуть протилежними, то досить складно узгоджувати національні стратегії, необхідні для просування до стабільного миру. Можна передбачити, що деякі політичні кроки, які ведуть євроатлантичне суспільство до стабільності, сприятимуть створенню такого внутрішнього клімату, що підтримує саме ті соціальні тенденції, які набудуть сприятливого характеру. І якщо держава спрямовуватиме

свої зусилля на підтримку позитивного міжнародного співробітництва (в боротьбі з тероризмом), то це посилить дії основних тенденцій, що працюватимуть на зближення систем цінностей.

Нинішній етап розвитку Української держави характеризується черговим процесом переоцінки цінностей. Формується нова парадигма, що відповідає реаліям сучасного багатополярного світу, рівновеликими якого виступають Схід, Захід, Північ і Південь. Однією з похідних цих трансформацій є криза євроцентристського світу як складника Вестфальської системи. Можна передбачити, що хоча ключові інтереси України і провідних її партнерів час від часу не збігатимуться, їхні підходи до врегулювання конфліктів як на двосторонній, так і багатосторонній основі, зокрема на теренах СНД, можуть наблизитись. Водночас підходи Росії, Польщі, ФРН і США, які виступають визначальними союзниками і партнерами України, до вирішення глобальних проблем перед загрозами людству також наближатимуться. Саме це має ключове значення для встановлення стабільності світу.

Таким чином, політичний, культурний і економічний плюралізм, що склався, має досить неоднозначні наслідки. Різні системи цінностей і політичної культури не завжди мирно співіснують одне з одним. Значні розбіжності в цінностях призводять до серйозних конфліктів, які важко піддаються врегулюванню. Саме в цьому С. Хантінгтон убачав основну загрозу для майбутнього людства, що може призвести до зіткнення цивілізацій. Цінності, на переконання багатьох дослідників, взагалі не підлягають обговоренню, хоча саме до власних цінностей апелює кожна сторона під час врегулювання конфлікту.

Серед провідних стратегічних партнерів України означені США, ФРН, Республіка Польща і Російська Федерація. Саме ці країни сьогодні є основними дійовими особами на українському небосхилі зовнішньої політики, від цивілізованих відносин з ними багато в чому залежить теперішнє буття і майбутній розвиток Української держави. Ці країни впливають на внутрішньополітичний клімат в Україні, саме вони спроможні підтримувати баланс сил та інтересів, розвиток безпечного простору навколо держави. Через співпрацю з ними Україна просуватиметься до союзів стратегічних партнерів.