Розділ «6.2. Проекти СНД: ЄврАзЕС, " ЄЕП, ОЧЕС, ОДКБ, ШОС, "Кавказька четвірка"»

24 січня 2005 р. під час перебування в Москві Президент України В. Ющенко заявив про те, що Україна не відмовляється від ЄЕП, але у просуванні будь-яких проектів керуватиметься національними інтересами. Принципи ЄЕП не повинні блокувати шлях Україні до опанування інших ринків. Водночас Україна досить активно співпрацює у форматі ЄЕП "З + 1", а за окремими угодами, що мають для української економіки особливий інтерес, робота відбувається у форматі "чотирьох". Українська сторона погодила пакет із 20 різних угод ЄЕП. Це і спрощення пересування, і уніфікація певних норм щодо економічного співробітництва з членами ЄЕП тощо. Досягнуто також домовленостей про ліквідацію вилучень із двосторонньої торгівлі України і Росії, що реалізовуватиметься 2009 р. Таким чином. Україна обирає один варіант співробітництва з ЄЕП — створення зони вільної торгівлі, що не буде перешкоджати рухові України в Європейський Союз і вступу в СОТ. Щодо участі в ЄЕП Президент України доручив різним відомствам проаналізувати базовий пакет з 93 проектів міжнародно-правових документів з питань формування ЄЕП шодо їх відповідності Конституції України, нормам і принципам СОТ, вимогам, що випливають з інтеграції України до Європейського Союзу, та внести пропозиції щодо участі української сторони в зазначених документах.

Для України є важливим виробити критерії своєї участі в проектах СНД, отримати гарантії рівних умов співпраці, прийнятних для всіх учасників співтовариства, намагатися змінити на свою користь деякі чинні норми в його рамках (такі, як право вето, право головуючого тощо). На державному рівні фахівці та експерти міжнародного права, досвідчені юристи, економісти, враховуючи сучасний стан української економіки, розробляють чітку аргументацію, яка дасть Україні обґрунтовані висновки щодо можливих наслідків її участі в проектах СНД.

Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС)

Набирає обертів і інтеграція у форматі Чорноморського економічного співробітництва. Реалізується чимало конкретних проектів і програм з торгівлі, промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку, науки і техніки, сільського господарства, екології і туризму тощо. ЧЕС було створено з ініціативи Президента Турецької Республіки Т. Озала в 1992 р. одинадцятьма чорноморськими країнами для заохочення співробітництва в регіоні. Учасниками організації є Азербайджан, Албанія, Болгарія, Вірменія, Греція, Грузія, Молдова, Росія, Румунія, Туреччина і Україна. Статус спостерігача в ЧЕС мають Австрія, Єгипет, Ізраїль, Італія, Польща, Словаччина і Туніс.

Співробітництво країн-учасниць ЧЕС відбувається на двосторонньому і багатосторонньому рівнях шляхом укладення двосторонніх і багатосторонніх угод з конкретних проектів. До пріоритетних проектів можна віднести створення транспортного коридора Європа — Кавказ — Азія (TRACECA), будівництво нафто- і газопроводів, таких як трубопровід Новоросійськ — Бургас — Александрополіс, ділянки Баку — Батумі і Баку — Супса, здійснення інших комунікаційних проектів між Азією і Європою.

Росія виступила з ініціативою створення енергокільця, що поєднало б енергосистеми країн-учасниць. Намічено проекти в галузі науки, техніки, освіти. Дістала підтримку турецька ініціатива об'єднати національні університети і науково-дослідницькі центри в єдину інформаційну мережу. Країни-учасниці бачать одним із важливих завдань захист і поліпшення економічної ситуації на Чорному морі, збереження, використання і розвиток його біопродуктивного потенціалу. Країни поглиблюють інтеграцію: на щорічній конференції ЧЕС міністрів закордонних справ у Ялті (1998) було вирішено заснувати організацію економічної співпраці в Чорноморському регіоні (ОЧЕС). Довгостроковою метою, сформульованою в ялтинській Декларації, є створення зони вільної торгівлі. У Декларації країни-учасниці висловили бажання лібералізувати торговельний режим відповідно до правил Світової організації торгівлі й наголосили на пріоритетності чинних угод з Європейським Союзом.

Керівним органом ОЧЕС є Рада міністрів закордонних справ держав-членів. Головування в організації здійснюється за принципом ротації. Постійний міжнародний секретаріат і Генеральний секретар ОЧЕС розміщуються у Стамбулі (Туреччина). Діють 14 робочих груп. Організація має свій фінансовий інститут під назвою "Чорноморський банк торгівлі і розвитку" з резиденцією в Салоніках (Греція). Його капітал становить 1 млрд. доларів. У капіталі з частками по 16,6 % беруть участь Греція, Туреччина і Росія, з частками по 13,5 % — Болгарія, Румунія і Україна. Частки решти держав становлять по 2 %.

26 липня 2002 р. відбулася зустріч між Міністром закордонних справ України і Генеральним секретарем Постійного міжнародного секретаріату Організації Чорноморського економічного співробітництва, під час якої було обговорено проект програми піврічного головування України в цій організації, розглянуто низку питань, пов'язаних із підготовкою і проведенням заходів, передбачених програмою. Йшлося, зокрема, про порядок денний засідання Ради міністрів закордонних справ країн-членів ОЧЕС (квітень 2002 p.), п'ятої зустрічі міністрів внутрішніх справ (березень 2002 р.) та другої Чорноморської транспортної конференції (березень 2002 p.). Окрему увагу було приділено підготовці міжнародної конференції "Ділові можливості Чорноморського регіону", що відбулася в жовтні 2002 р. у Ялті. Своєю діяльністю Україна підтверджує прагнення сприяти підвищенню ролі та авторитету ОЧЕС як важливої регіональної організації.

Питання співробітництва в галузі транспорту регулює Угода про співпрацю в галузі автомобільних перевезень, підписана 27 жовтня 2001 р. представниками країн-членів Чорноморського економічного співробітництва, розроблені заходи з уніфікації деяких документів і тарифів при автоперевезеннях. Йдеться також про розробку проекту можливого створення єдиної транспортної автомагістралі, яка б надійно зв'язала всі країни-члени ОЧЕС.

Міжнародний конгрес з питань опріснення води Чорноморського регіону відбувся 19 листопада 2002 р. в Києві. В роботі форуму взяли участь поза країнами ОЧЕС — представники Ради директорів Міжнародного центру дослідження води, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, НАН України, низки міністерств і відомств, Київської міськдержадміністрації, міжнародних організацій. Як зазначали учасники конгресу, антропогенне навантаження на чорноморський регіон досягло критичного рівня, а процес омертвлення глибинних вод, пов'язаний з підвищенням рівня сірководню, з кожним роком посилюється; ступінь забруднення Чорного та Азовського морів перевищує рівень усіх регіонів Середземноморського басейну. Серед причин такого становища вчені виокремлюють передусім, поза нестачею фінансування, злочинну поведінку деяких країн із чорноморського регіону, які беруть активну участь у забрудненні: з 57400 т щорічних викидів на частку Дунаю, що впадає в Чорне море, припадає 53300 т. За повідомленням президента Національної академії наук України Б. Патона, рішенням Ради Міністрів закордонних справ країн-учасниць Організації Чорноморського економічного співробітництва на базі Інституту колоїдної хімії і хімії води ім. А. Думанського НАН України створений Міжнародний центр з вивчення забрудненості води Чорноморського басейну.

23 грудня 2004 р. в МЗС України відбулися переговори з Генеральним секретарем Постійного міжнародного секретаріату ОЧЕС, під час яких сторони обговорили широке коло питань діяльності ОЧЕС та перспективи подальшого розвитку організації. Увагу було приділено питанням співробітництва ОЧЕС та ЄС, розвитку галузевого співробітництва та реалізації проектів у рамках Організації. 28 січня 2005 р. в Салоніках відбулася зустріч міністрів транспорту країн-членів ОЧЕС, в якій взяли участь представники всіх одинадцяти країн-членів ОЧЕС, Бізнесової Ради ОЧЕС, Чорноморського банку торгівлі і розвитку, Міжнародного центру чорноморських досліджень, Єврокомісії, Міжнародної дорожньої федерації, Комісії Об'єднаних націй з економічних питань, Асоціації чорноморських та азовських морських портів, Міжнародної Асоціації судновласників, Чорноморської регіональної Асоціації суднобудівельників та судновласників, Союзу дорожнотранспортних асоціацій в регіоні ОЧЕС, інших міжнародних організацій. Конференція була присвячена питанням інтенсифікації співпраці ОЧЕС та ЄС у сфері транспортних комунікацій, обговоренню перспектив з'єднання транспортних систем Чорноморського регіону з транс'європейськими транспортними мережами (автомобільними, залізничними та морськими) для створення єдиного простору перевезень у ширшому регіоні, а також питанням безпеки у транспортній сфері. За результатами конференції була прийнята спільна Декларація про з'єднання інфраструктури Чорноморської транспортної мережі з транс'європейською транспортною системою. Україну на конференції представляли керівники Мінтрансу та Міністерства закордонних справ України, найбільших портів та Асоціації судновласників нашої держави.

Вагомість ОЧЕС та її важливість визначатиметься майбутніми досягненнями як в економічній, політичний, так і в безпековій сферах. Учасники організації бачать перспективи її розвитку передусім у співробітництві з ЄС (із всіх країн ОЧЕС повноправним членом ЄС є Греція). Прикметно, що на зустрічі міністрів закордонних справ у 1999 р. (Тбілісі) була прийнята платформа співробітництва ЧЕС і ЄС. Учасники заявили, що вважають головними для себе ті сфери співпраці, які є пріоритетними для ЄС: розвиток інфраструктури, співробітництво в торгівлі і створення сприятливих умов для припливу іноземних інвестицій, стійкий розвиток і захист навколишнього середовища, боротьба з різними виявами організованої злочинності та ін.

ОЧЕС є важливою ще й тим, що низка держав пострадянського простору, які бачать неефективність діяльності СНД, вважають ОЧЕС певною альтернативою як подоланню внутрішніх проблем, так і розв'язанню своїх зовнішньоекономічних завдань. До завдань, пов'язаних із протидією новим викликам безпеці, зокрема тероризму, розповсюдженню зброї масового знищення, засобів її доставки, організованою злочинністю тощо, залучатиметься BLACKSEAFOR (спеціальна група експертів держав-учасниць Чорноморської групи військово-морського співробітництва, до якої входять Болгарія, Грузія, Російська Федерація, Румунія, Туреччина та Україна).

Україна надає важливого значення діяльності ОЧЕС, оскільки вбачає в ній гарантії територіальної цілісності та економічного розвитку.

Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ)

Договір про колективну безпеку (ДКБ, Ташкентський договір) СНД був підписаний у Ташкенті 15 травня 1992 р. Вірменією, Казахстаном, Киргизією, Росією, Таджикистаном та Узбекистаном. Пізніше до Договору приєдналися Азербайджан (24 вересня 1993 p.), Грузія (9 грудня 1993 p.), Білорусь (ЗІ грудня 1993 p.). Молдова, Туркменістан та Україна не брали участі в Договорі. Договір набув чинності 20 квітня 1994 p., зареєстрований у Секретаріаті ООН 1 листопада 1995 р. У статутних документах записано, що Договір має відкритий характер, не спрямований на створення військового блоку. Агресія проти одного з учасників Договору розцінюється як агресія проти всіх учасників: у такому разі всі учасники надають жертві військову допомогу. Це положення фактично збігається з положенням Північноатлантичного Договору НАТО. Координація і забезпечення Договору покладена на Раду колективної безпеки. Нагадаємо, що РФ і НАТО розширили співпрацю, створивши структуру: Рада Росія — НАТО за форматом "19 + 1", а також домовилися про співробітництво в регіоні СНД. 2 квітня 1999 р. учасники Ташкентського договору продовжили термін його дії на п'ять років і ухвалили положення про подальшу автоматичну його пролонгацію.

За час дії Договору прийнято такі документи: Концепцію колективної безпеки (ККБ), Декларацію країн-учасниць Договору про колективну безпеку, Основні напрями поглиблення військового співробітництва, Меморандум про підвищення ефективності Договору та його адаптації до сучасної геополітичної ситуації. Підписано угоду "Про статус формування сил і заходів системи колективної безпеки", відповідно до якої учасники Договору можуть направити на територію інших учасників ДКБ на їхнє прохання свої військові формування, та ін. Азербайджан, Грузія і Узбекистан не погодились із такими рішеннями і вийшли з ДКБ.

Механізм Договору було введено в дію у 1996 р. і 1998—2000 pp. шляхом надання необхідної політичної і військово-технічної допомоги, насамперед Киргизії і Таджикистану. 14 травня 2002 р. ДКБ був перетворений на Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ). Таким чином у результаті змін параметрів ДКБ РФ і НАТО перебрали на себе на паритетних засадах відповідальність за безпеку в цьому регіоні, в тому числі і в боротьбі з тероризмом.

Шанхайська організація співробітництва (ШОС)

"Кавказька четвірка"