Розділ «Додатки»

Із виступу Президента України під час зустрічі глав держав Центральної Європи

(31 травня 2002 р.)

Десять з половиною років віддаляють теперішню зустріч від розпаду Радянського Союзу, дванадцять з половиною — від падіння Берлінської стіни. Чи можемо ми твердити на початку XXI століття, що мрії, які панували на той час у країнах нашого регіону, здійснилися або близькі до здійснення? Розширення Європейського Союзу впевнено несе з собою стабільність, добробут, зміцнення демократичних суспільних засад.

Не можна, проте, не помічати посилення останнім часом небезпечних тенденцій, які викликають в нас певне занепокоєння. У самій Західній Європі європейська ідея переживає своєрідну кризу ідентичності. Політичні євро інтеграційні проекти не знаходять, на жаль, відчутного ентузіазму серед широких верств населення. Лакенська декларація і створення Європейського Конвенту стали вірними і своєчасними відповідями ЄС на ці виклики. Іншим тривожним симптомом є поширення в Європі популярності радикальних ультраправих рухів, настроїв ксенофобії та антисемітизму. Показово, що ці явища походять не з регіону Східної Європи, де нібито існує дефіцит демократії. У старих, класичних демократіях відбувається небезпечний зсув громадської думки, який цілком може становити загрозу темпам та глибині процесів євроінтеграції. Так, країни-кандидати, враховуючи вплив цих тенденцій на поведінку європейських політиків, змушені погоджуватися на обмеження руху власної робочої сили навіть після свого входження до Євросоюзу.

Важко також узгодити з намірами побудови єдиної вільної Європи втілення Шенгенських угод на західному кордоні України. Введення країнами-кандидатами на вимогу ЄС досить жорсткого візового режиму для українців, поміж усім іншим, суттєво обмежує можливості моїх співвітчизників побачити успіхи наших сусідів у побудові демократичного суспільства, перейняти та запозичити їхній досвід. Скорочення гуманітарних контактів з Європою навряд чи стимулюватиме зростання підтримки українським суспільством європейського вибору. Адже сьогодні курс на євроінтеграцію впевнено підтримує переважна більшість українців.

Суперечливість підходів Євросоюзу щодо відносин з Україною яскраво висвітлило рішення Люксембурзького засідання Ради Міністрів ЄС стосовно розробки стратегії відносин із "майбутніми сусідами розширеного Союзу". Проте у принциповому плані концепцію "майбутнього сусідства" важко назвати адекватною відповіддю на євро інтеграційні прагнення України. Адже статус "сусіда" Україна отримує лише в силу свого географічного розташування. І для його одержання не потрібні ані численні жертви заради подекуди непопулярних перетворень, ані зусилля реформаторської еліти, яка відстоювала європейський вибір України у важкій політичній боротьбі...

Із самого початку незалежності Україна відігравала активну роль у встановленні тривалого миру на Балканах. Внесок України у здійснення миротворчих операцій у Боснії та Герцеговині, у Косово, був високо оцінений світовим співтовариством.

Переконаний, що всі великі проекти для нової Європи, включаючи розширення ЄС, мають слугувати в першу чергу подоланню розбіжностей та розподілів, які все ще існують і на географічних картах, і в свідомості людей. Європа для всіх, а не лише для обраних, — це та велика мста, заради якої варто об'єднувати зусилля і йти на свідомі жертви.

Укрінформ. 2002. 31 трав.

Із Закону України "Про ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами

Із Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами

(Угоду ратифіковано Законом № 237/94-ВР від 10.11.94)

(10 листопада 1994р.)

Угода про партнерство та співробітництво, яка започатковує партнерство між Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами з одного боку та Україною з іншого боку.

Королівство Бельгія, Королівство Данія, Федеративна Республіка Німеччина, Грецька Республіка, Королівство Іспанія, Французька Республіка, Ірландія, Італійська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Королівство Нідерландів, Португальська Республіка, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Договірні Сторони Договору, який засновує Європейське економічне співтовариство, Договору, що засновує Європейське співтовариство по вугіллю та сталі, та Договору, що засновує Європейське співтовариство по атомній енергії, які далі іменуються "держави-члени", та Європейське економічне співтовариство. Європейське співтовариство по атомній енергії та Європейське співтовариство по вугіллю та сталі, які далі іменуються "Співтовариство", з одного боку та Україна з іншого боку, беручи до уваги бажання Сторін встановити тісні стосунки, побудовані на існуючих історичних зв'язках між ними, зважаючи на важливість розвитку зв'язків співробітництва між Союзом, його державами-членами та Україною та загальні цінності, які вони поділяють, визнаючи, що Співтовариство та Україна бажають зміцнювати ці зв'язки і встановити партнерство і співробітництво, які б укріпили і розширили зв'язки, що були започатковані в минулому, зокрема, Угодою між Європейським економічним співтовариством і Європейським співтовариством по атомній енергії та Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю і комерційне та економічне співробітництво, яка підписана 18 грудня 1989 року;

беручи до уваги зобов'язання Співтовариства і його держав-членів та України зміцнювати політичні та економічні свободи, які є самою основою партнерства;

враховуючи зобов'язання Сторін сприяти міжнародному миру та безпеці, так само як і мирному врегулюванню спорів та співробітничати з цією метою в рамках Організації Об'єднаних Націй і Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі;

беручи до уваги тверде зобов'язання Співтовариства і його держав-членів та України по проведенню в життя усіх принципів і положень, шо містяться в Заключному акті Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ), заключних документах наступних Мадридської та Віденської нарад, документі Боннської наради НБСЄ з економічного співробітництва. Паризькій хартії для нової Європи та Хельсінкському документі НБСЄ "Виклик змін" від 1992 року;

визнаючи у цьому контексті, що підтримка незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України сприятиме зміцненню миру і стабільності в регіоні Центральної та Східної Європи і на Європейському континенті в цілому;

підтверджуючи прихильність Співтовариства та його держав-членів і України до Європейської енергетичної хартії та до Декларації Лю-цернської конференції, квітень 1993;