Розділ «14.2. Становлення відносин з міжнародними організаціями»

Практичною реалізацією співпраці між сторонами є спільна діяльність України, Молдови та ЄС щодо розв'язання "придністровської проблеми". Початок діяльності Комісії ЄС у цьому регіоні запровадив переговорний процес щодо врегулювання цієї проблеми. Водночас, як з'ясувалося, зовнішньополітичні інтереси ЄС в цьому регіоні наштовхнулись на геополітичну зацікавленість Росії, що поставило під питання ефективність зусиль України, Молдови та ЄС у вирішенні цієї проблеми. Це стало, знову ж таки, індикатором упливу позиції Росії на ставлення ЄС до України загалом та її євроінтеграційних прагнень зокрема.

Європейська комісія вже отримала мандат на ведення переговорів щодо укладення з Україною посиленої угоди. Визначила свою позицію й Україна, зорієнтована на отримання статусу асоційованого членства з подальшим набуттям повноцінного членства. Для ЄС питання набуття членства України у перспективі наштовхуються на бажання бачити Україну у Світовій організації торгівлі, що вже набуває реальних обрисів, а потім провадити перемовини щодо створення зони вільної торгівлі й укладення угоди про посилену співпрацю. Додає надії завершення Україною внутрішніх і зовнішніх процедур набуття членства у Світовій організації торгівлі, досягнуті наприкінці 2007 р. на початку 2008 р. Це відкриває нові перспективи єв- роінтеграційного процесу.

Певне розв'язання політичної кризи, що виникла в Україні 2007 р., достроковими парламентськими виборами та формуванням нового уряду поставило відносини з ЄС на новий перспективний рівень реалізації євроінтеграційної концепціїУкраїни. Цс, вочевидь, змусить по-іншому подивитися свро- чиноониклм не перспективи укладення пової угоди між нашою державою та ЄС.

Підсумовуючи, можна з певністю стверджувати, що ЄС, зважаючи нл його багатосторонні зв'язки та співпрацю, стас не лише надійним партнером України, а з перетворенням його на одного з глобальних гравців на міжнародній арепі, неабияк впливле на міжнародні відносини. Перемога ідеї Об'єднаних Націй (Штатів) Європи набувле не лише чіткіших обрисів, а перетворюється нл все реальніше існуючий суб'скт міжнародних відносин, який вілІгравлтиме визначальну роль у творенні нової європейської та світової архітектури міжнародних відносин. Тому, з геополітичного погляду перед Україною виникає про- блемл вибору пріоритетів в умовлх трансформації біполярної системи міжнародних відносин на поліполярну та поліархічну за своїм хлрлктером системи.

Вибудовуючи стратегію відносин з ЄС, кінцевою мстою якої заявлено прагнення набуття повноправного членства, українському керівництву необхідним видасться зважування багатьох чинників як внутрішньополітичного, так і, особливо, зовнішньополітичного характеру. Практичний досвід реалізації спільних проектів ЄС — України є запорукою успіху двосторонніх відносин і перспектив їхньоїоптимізації та подальшого наповнення новим змістом.