Розділ «14.2. Становлення відносин з міжнародними організаціями»

розвиток і ефективне використання в інтересах країн ГУУАМ транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфраструктури, розташованої на їх території;

зміцнення регіональної безпеки в усіх сферах діяльності;

розвиток відносин у галузях науки, культури і в гуманітарній сфері;

взаємодія в межах міжнародних організацій;

боротьба з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю та наркобізнесом.

Співпраця в рамках ГУАМ базується на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, зокрема, повазі суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та невтручанні у внутрішні справи держав-учасниць. Наповпення змістом ефективної багатосторонньої співпраці в рамках організації набуває все реальніших обрисів. Водночас варто зазначити й певну циклічність у процесі співпраці. Особливо активною була дискусія довкола подальшого розвитку цього інтеграційного утворення на шляху трансформації та наповнення новим змістом 2005 р.

14.2.6. Інтеграційні утворення Європи — пріоритет зовнішньої політики України

У контексті реалізації основних напрямів зовнішньої політики України, участь нашої держави в європейських інтеграційних структурах є важливим пріоритетом її діяльності на міжнародній арені. Такі європейські організації як Рада Європи, ОБОЄ, ЄС, НАТО є надзвичайно важливими для нашої держави.

Україна в ОБСЄ. Україна є учасницею Організації з безпеки та співробітництва в Європі з 30 січня 1992 р. Вона бере участь у роботі всіх колективних органів Організації. Україна активно співпрацює з інститутами ОБСЄ, насамперед, з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин, Бюро з демократичних інститутів і прав людини та Представником ОБСЄ з питань свободи ЗМІ. Виявом плідної та результативної співпраці між Україною та ОБСЄ стала співпраця з місією ОБСЄ в Україні в 90-х роках. Значну увагу місії привернуло становище кримських татар, депортованих сталінським режимом із території України. їхнє повернення на історичну батьківщину призвело до загострення соціально-економічної та політичної ситуації на Кримському півострові та зумовило необхідність втручання в неї місії ОБСЄ. Створена за ініціативою уряду України в серпні 1994 р. місія ОБСЄ основну увагу зосередила на питаннях гарантування суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів України відповідно до основоположних принципів ОБСЄ. Активно працюючи в цьому напрямі, місія зробила позитивний внесок у справу стабілізації ситуації в Автономній Республіці Крим (АРК).Місія ОБСЄ в Україні завершила свою роботу ЗО квітня 1999 р. у зв'язку з виконанням свого мандата. Це стало першим в історії Організації випадком, коли місія ОБСЄ припинила своє існування саме завдяки успішному виконанню покладених на неї завдань.

Справа облаштування кримських татар і представників інших депортованих народів надалі перебуває під увагою Верховного комісара у справах національних меншин.

Бюро з демократичних інститутів і прав людини забезпечує роботу спостережних місій за президентськими та парламентськими виборами в Україні, а також реалізує проекти, спрямовані на розвиток і зміцнення її демократичних інститутів. Зокрема, в Україні в рамках таких проектів надається допомога з організації роботи офісу омбудсмена, удосконалення виборчого законодавства тощо.

За результатами дво- та багатосторонніх переговорів стосовно нових форм співпраці України з інститутами Організації, було ухвалене рішення щодо заснування з 1 червня 1999 р. посади Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Завданням Координатора є підготовка та реалізація в Україні проектів і забезпечення їх фінансування за рахунок виділення цільових коштів міжнародними організаціями.

Важливим напрямом діяльності делегації України при ОБСЄ є оперативне інформування керівних органів Організації та представників інших держав — учасниць ОБСЄ про основні внутрішньополітичні події та зовнішньополітичні ініціативи України. У виступах на Постійній раді ОБСЄ, а також під час дво- та багатосторонніх консультацій з керівниками інститутів ОБСЄ українська делегація активно пропагувала ініціативу щодо створення у Києві Центру етнічних досліджень під егідою Верховного комісара з питань національних меншин.

Українська сторона постійно виступає за активізацію ролі ОБСЄ у справі врегулювання "заморожених конфліктів". Зокрема, вона активно наполягала на проведенні спеціальних розширених засідань Постійної ради ОБСЄ, присвячених обговоренню ситуації з урегулювання конфліктів у Придністров'ї та Грузії, а також бере активну участь в обговоренні цих питань у рамках ОБСЄ.

Належна увага у співпраці України з ОБСЄ зосереджується також на безпосередній участі представників від України в роботі "польових" підрозділів ОБСЄ. Представники України працюють сьогодні у місіях ОБСЄ в Грузії, Боснії та Герцеговині, Хорватії, Косово тощо.

Співробітництво між Україною та Радою Європи. Становлення України на міжнародній арені як суверенної держави, визнання її європейською спільнотою рівноправним партнером, вступ її до РЄ та ратифікація РЄ основних документів цієї Організації, зокрема, Європейської конвенції з прав людини та протоколів до неї, а також процеси демократизації українського суспільства і прямування його до соціальної, правової держави на засадах, насамперед, забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, закономірно посилює теоретичний і практичний інтереси української громадськості до засад діяльності й механізму функціонування РЄ.

Основною статутною умовою для вступу країн до РЄ є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права й основні свободи людини всім особам, які перебувають під її юрисдикцією. Вступ країни до РЄ свідчить про її демократичний вибір, налаштованість на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів.

До набуття членства в РЄ Україна стала учасником декількох конвенцій цієї Організації, зокрема, Європейської культурної конвенції, Європейської рамкової конвенції про транскордонну співпрацю між територіальними спільнотами або властями, Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, Рамкової конвенції про захист національних меншин.

Україна заявила про бажання приєднатися до РЄ 14 липня 1992 р.; 15 вересня 1995 р. у Києві було відкрито Центр інформації та документації РЄ, на базі котрого 2001 р. було створено Бюро інформації РЄ в Україні.

Парламентська асамблея РЄ (ПАРЄ) ухвалила позитивне рішення щодо заявки України на вступ до РЄ 26 вересня 1995 р., а 19 жовтня 1995 р. Комітет міністрів РЄ ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37 членом Організації.