TextBook Основний предмет дослідження постнекласичної науки становлять надскладні, нерівноважні (дисипативні) та еволюційні системи. Лідерами постнекласичної науки стають біологія, глобалістика, науки про людину. В економічній науці, зокрема в економічній теорії, положення постнекласики мають значний вплив на її зміст.
Таблиця 2. Характеристика еволюції теоретичного знання [1, с.35]
| Критерії | Етапи розвитку | ||
| Класична наука | Некласична наука | Постнекласична наука | |
| Хронологічні межі | XVIII- поч. XX с. | поч. ХХ-ост. третина XX ст. | остання третина XX -поч. XXI ст. |
| Головні об'єкти | - природа і суспільство як прості і стійкі системи | - складні системи; - нестійкі, невизначені і стохастичні системи | - надскладні людино розмірні системи універсального типу |
| Гносеологія і методологія | - редукціонізм і монізм; | - дуалізм | - зв'язок власне наукового знання зі знанням ненауковим і позанауковим |
| - об'єктивізм і безсуб'єктність | - суб'єктність | - суб'єктно-об'єктний аналіз | |
| - лінійність і детермінізм | - статистичні закономірності | - нелінійне наукове мислення | |
| - ймовірнісні уявлення про об'єкти пізнання | - елеваційний підхід | ||
| - зростання ролі емпіричних досліджень та емпіричного знання | - включення аксіологічних факторів до складу пояснюючих положень | ||
| - плюралізм істинності теоретичних пояснень однієї реальності | - розвиток міждисциплінарного знання | ||
| - перспективізм | - органіцизм і поліцентризм | ||
| (adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({}); - взаємодія окремих теорій "середнього рівня" | - утворення нового теоретичного простору | ||
| - відбувається "парадигмальне щеплення" ідей | |||
Історичні форми науки характеризуються принциповими якісними відмінностями системних характеристик наукової методології (див. табл. 3), а вступ сучасної економічної теорії у стан постнекласичної науки суттєво модифікує зміст і якісні характеристики наукової методології та існуючі уявлення щодо її суті та структури.
Таблиця 3. Якісні відмінності системних характеристик наукової методології
| Історичні форми науки | Характеристика наукової методології |
| Класична | Антителеологізм, об'єктивність, лінійність, механіцизм, детермінізм, наївний реалізм |
| Некласична | Релятивізм, ймовірнісний детермінізм, системність, масовість, еволюційний підхід |
| Постнекласична | Посилення системності (системний аналіз) нелінійність, еволюціонізм, антропологізм |
Об'єктом дослідження в межах постнекласики є надскладні людинорозмірні системи універсального типу на противагу простим і стійким природним і суспільним системам класичної науки та складних, нестійких, невизначених і стохастичних систем у некласичній. У надскладних постнекласичних системах людське й природне начала є як самоцінними, так і рівноцінними. В подібну систему людина інтегрована не фрагментарно як людина економічна в індустріальну добу, а загально, і тому реагує на її зміни не лише на свідомому рівні, а також і на півсвідомому й несвідомому рівнях.
Отже в постнекласиці "власне наукове знання необхідно й нерозривно поєднується зі знаннями ненауковими і позанауковим" [3], а сама людина розглядає себе як складову осягнення, не претендуючи на абсолютне лідерство.
Примітки
1. Маслов А.О Теорія інформаційної економіки в контексті постнекласичної науки / А.О. Маслов // Економічна теорія. - 2012. - №4. -С.29-37.
2. Онтологія - це вчення про основні властивості, структуру й закономірності предметної дійсності (буття). Серед українських економістів, що досліджують постнекласичну трансформацію економічної науки, необхідно відзначити В. Тарасевича, П. Скотного та ін. (Тарасевич В. Н Постиндустриализм постнеклассической науки // Социально-экономические проблемы информационного общества / под ред Л. Г. Мельника. - Сумы, 2005. - С.179.
3. Чешков М. А. Синергетика: за и против хаоса (заметки о науке эпохи глобальной смуты) / Чешков М. А. // Общественные науки и современность. - 1999. - №6. - С. 138.
2.8. Сучасна структуризація економічної науки
Економічне життя суспільства складне і суперечливе. Воно являє собою багатогранну і багаторівневу структуру. Пізнати його не спроможна лише якась одна економічна дисципліна. Тому ця особлива сфера життєдіяльності людей - економіка - є об'єктом вивчення відповідної системи економічних наук.
Економіка виникла набагато раніше, ніж наука про неї. Протягом багатьох тисячоліть люди господарювали, опираючись на досвід попередніх поколінь. Знання носили емпіричний характер, не були узагальнені і синтезовані в єдину наукову систему. Попередниками наукової економіки були філософія і соціологія.
Економічні знання, виникають разом з людиною, суспільством і початково укорінені "в мову реального життя". Вони не існують поза трудовою діяльністю людини і не відособлені від неї. В процесі розвитку продуктивних сил суспільства, поділу праці діяльність мислення відокремлюється від предметної трудової діяльності, виникають групи людей, які займаються переважно усвідомленням існуючого світу. З XVI століття в Західній Європі розпочинається процес формування ринкової системи організації господарства. Разом з нею ускладнюються зв'язки між видимим рухом предметних форм багатства і прихованою сутністю економічних процесів, що відбуваються. Це породжує масову потребу в економічних знаннях, які б допомагали людям орієнтуватися в складному світі ринкових відносин і приймати ефективні рішення. В цих умовах економічні знання відокремлюються від інших знань, набувають систематичного характеру і перетворюються в особливу науку [1, с. 14].
Отже, економіка як наука, тобто як систематизоване знання про сутність економічних явищ і процесів, почала оформлятися в XVI - XVII ст. В цей же період розпочинається і процес диференціації знань. У даний час економічна наука - це система економічних наук, яка безперервно поповнюється.
В підручниках, навчально-методичній літературі, наукових публікаціях знаходимо різні підходи до класифікації економічної науки. Зокрема, в економічній науці виділяються чотири блоки: 1)економічна теорія (політекономія, мікроекономіка, макроекономіка); 2) історико-економічні науки (історія народного господарства, історія економічних учень); 3) спеціальні, або функціональні, економічні науки (фінанси, кредит, ціноутворення, бухгалтерський облік, банківська справа, страхова справа, маркетинг, менеджмент, економіка праці, економіка природокористування тощо); 4) конкретно-економічні науки, що вивчають ті чи інші сфери економічної діяльності суспільства (економіка галузей, тобто промисловості, транспорту, будівництва, туризму тощо) або окремі господарюючі суб'єкти (економіка підприємств, регіонів, окремих країн тощо).
Окремі автори всі економічні науки умовно поділяють на три види: 1) теоретичні - політекономія, макроекономіка, мікроекономіка; 2) прикладні: а) галузеві економічні науки: економіка промисловості, економіка сільського господарства, економіка будівництва, економіка торгівлі тощо; б) функціональні економічні науки: економіка праці, фінанси, грошовий обіг і кредит, статистика тощо; 3) стикові економічні науки (менеджмент, маркетинг, економічна історія й географія, демографія) [2].
Цікавий підхід запропонував український учений В. Єременко [3]. Автор наводить схему, в центрі якої розташовано "Фундаментальні економічні дисципліни", які уособлюють найабстрактніші категорії та поняття економічної науки, вироблені людством упродовж його писаної історії. Як зазначає вчений, економічна наука історично рухалася від "Ойкономії" давніх греків, через різні форми "Політичної економії", так звану "чисту" "Економікс" до "Соціальної економіки". Важливими гранями економічної науки у широкому розумінні слова є центральний ромб схеми - чотири "М"- "Мікроекономіка", "Макроекономіка", "Мезоекономіка", "Міжнародна економіка", - які утворюють собою "серцевину економічного знання". Ця серцевина оточена численними спорідненими блоками економічних дисциплін - "Загальноісторичні економічні дисципліни" і "Загальноприкладні економічні дисципліни", "Галузеві економічні науки" та "Економіка галузей народного господарства". В окремі підрозділи згруповано дисципліни, що відображають "Економіку продуктивних сил" у цілому, і окремо виділено "Економіку управління виробництвом". Такою є, на думку автора, найзагальніша схема сучасної системи економічних наук, яка може бути як розширена, так і звужена. Приміром, не увійшли до наведеної схеми численні "споріднені" науки - такі, як "Економічна соціологія", а також галузі знань, викликані до життя бурхливим техніко-економічним та інформаційним розвитком суспільства: інформаційна економіка, економіка знань, глобальна економіка тощо [2].
Примітки
1. Политическая экономия: прошлое, настоящее, будущее. I - часть [текст] : монография / под ред. В. М. Гейца, ВН . Тарасевича. - К.: ЦУЛ, 2014. -494 с.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна теорія» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2. Теоретичний блок економічної науки: становлення, розвиток, сучасний стан“ на сторінці 4. Приємного читання.