Розділ 2. Теоретичний блок економічної науки: становлення, розвиток, сучасний стан

2.5. Теоретичні засади, еволюція, особливості монетаризму

Монетаризм - самостійна економічна течія, в основі якої лежить уявлення про грошову масу як визначальний фактор господарської кон'юнктури, рівня цін, обсягу доходу, зайнятості і макроекономічної рівноваги в цілому [1]. Основні теоретичні засади монетаризму [2]:

- методологія неопозитивізму [3];

- внутрішня стійкість ринкової економіки, її здатність до саморегулювання [4];

- розвиток кількісної теорії грошей, визнання їх нейтральності щодо реальних величин у довгостроковому періоді;

- грошова теорія економічного циклу та інфляції;

- стабільність функції попиту на гроші на основі теорії перманентного доходу;

- обґрунтування вертикальної довгострокової кривої Філіпса на основі природного рівня безробіття й теорії адаптивних очікувань;

- критика дискреційної кейнсіанської політики "точного настроювання" економіки і обґрунтування стабільної монетарної політики на основі "грошового правила".

Примітки

1. Основоположником та інтелектуальним лідером сучасного монетаризму став американський економіст, Нобелівський лауреат Мілтон Фрідмен (1912-2006). Основні монетаристські ідеї М. Фрідмен виклав у фундаментальній праці "Монетарна історія СІЛА. 1867-1960", написаній у співавторстві з іншим представником чиказької школи - Ганною Інварц.

2. Шевченко О.О. Історія економіки та економічної думки: сучасні економічні теорії: Навч. посіб. - К. : Центр учбової літератури, 2012. - С.47-48.

3. Економічна теорія - передусім, наука позитивна, яка вивчає вплив на економічний розвиток усієї сукупності факторів і розглядає економіку такою, якою вона є насправді. Цінність економічної теорії визначається не реалістичністю її передумов, а точністю її прогнозів. Результатом теорії мають стати певні постулати, висновки, передбачення, що піддаються емпіричній перевірці, підтверджуються досвідом, є придатними для пояснення теперішнього розвитку й прогнозування майбутнього.

4. Економіка є внутрішньо стійкою відносно деякого оптимального рівня виробництва, який визначається розвитком продуктивних сил, запасом ресурсів тощо. Цей оптимальний рівень виробництва не виключає наявності деякого безробіття, яка пов'язана з інституційними особливостями економіки, наприклад недостатньою гнучкістю заробітної плати тощо. Мова йде про так званий природний рівень безробіття. Досягнення оптимального рівня виробництва забезпечується дією механізму цін (відносних), який є ефективним способом алокації ресурсів. Втручання держави у цей механізм має бути мінімальним.

2.6. "Кейнсіанська революція" в економічній теорії

2.7. Методологічні засади і теоретичний зміст сучасної постнекласичної економічної теорії

Етапи еволюції теоретико-економічного знання в історичному аспекті дослідники розглядають наступним чином: стан класичної науки (класична школа політекономії) - некласична (неокласична економічна теорія) - постнекласична наука (сучасна економічна теорія). Еволюція призвела до радикальних змін у методологічних засадах і в теоретичному змісті науки. Кожен із зазначених етапів характеризується притаманними йому специфічними фундаментальними основами: науковою картиною світу (яка визначається перш за все змістом наукових фактів); нормами й ідеалами дослідження; мережею об'єктів, на які звернено увагу наукового пізнання [1, с.30].

Становлення кожного типу науки є результатом глобальної наукової революції (див. табл.1).

Таблиця 1. Наслідки наукової революції

Постнекласична наука - це нова, сучасна історична форма наукового знання. В економічній сфері постнекласична наука відображує сучасний стан економічної теорії, розвитком якої ознаменована остання третина XX - початок XXI століття, що хронологічно збігається з інформаційно-технологічною революцією та різними способами теоретичного осмислення її онтологічного змісту [2]. Еволюція теоретичного знання показана в табл.2.