Розділ 8. Міжнародна економіка як складова економічної теорії

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створено у 1990 р. Його метою є сприяння ринковим реформам у країнах Центральної та Східної Європи.

8.9. Економічна глобалізація: етапи, зміст, рушійні сили, суперечності

Глобалізація (від франц. global - загальний, від лат. globus - куля) - всезагальний, такий, що охоплює всю земну кулю, складний багатогранний процес. Сьогодні існує безліч визначень глобалізації [1]. її досліджують не тільки суспільні, а й природничі науки.

Економічний аналіз глобалізації - це її дослідження в межах предмета і мовою економічної теорії, що означає розгляд процесу глобалізації у більш вузькій, ніж вся життєдіяльність людей - сфері економічної діяльності [2]. При такому розгляді глобалізація отримує і більш вузьке визначення - економічна глобалізація. Критичний аналіз сучасних визначень глобалізації економіки (економічної глобалізації) подано в публікації Н. Гражевської [2].

Існує позиція, що процес глобалізації - це явище, початок якого має пов'язуватися з 80-ми роками XX ст. Інший, більш розповсюджений варіант: корені глобалізації варто шукати на межі XIX-XX ст. (1870-1913) Нарешті, висловлюється думка, що, оскільки мова йде про поступовий процес усуспільнення економічної діяльності, цей процес є невід'ємним, постійним "супутником" усієї діяльності людей і починається відповідно в далекій давнині. На наш погляд, прийнятним може бути останній варіант відповіді.

Основними рисами сучасного етапу економічної глобалізації є:

- вільний рух і мобільність товарів, послуг, капіталів, робочої сили, інформації та збільшення обсягів міжнародної торгівлі;

- перехід від індустріальної економіки до суспільства знань (інтелект та знання стають безпосередньо продуктивною силою, а інформація і технології - найважливішими економічними активами);

- функціональна інтеграція та координація у міжнародних масштабах різних видів діяльності, поява трансконтинентальних і міжрегіональних моделей діяльності;

- посилення процесу транснаціоналізації з характерною ознакою монополізації глобальних процесів;

- асиметрія за рівнем цивілізаційного розвитку країн, інформаційно-технологічним потенціалом, конкурентоспроможністю;

- неоднакові правила участі в управлінні глобальною економікою, лідируючий вплив Америки;

- трансформація всієї системи соціальних зв'язків;

- загострення міжнародної конкуренції;

- посилення антиглобалістського руху;

- надтериторіальний вимір суспільних відносин.

Процес глобалізації простежується як на макро-, так і на мікроекономічному рівнях. Глобалізація на макроекономічному рівні означає загальне прагнення країн, регіонів до економічної активності поза межами своїх кордонів. Основними ознаками таких прагнень є лібералізація торгівлі; ліквідація (або обмеження) інвестиційних, митних та інших бар'єрів; створення зон вільного підприємництва, єдиної валюти тощо. Глобалізація на мікроекономічному рівні постає як проникнення діяльності компаній в економіку зарубіжних країн за допомогою експорту.

Загальновизнаним є асиметричний розподіл вигод глобалізації та однобічні переваги, які отримують розвинені країни в процесі лібералізації зовнішньоекономічної діяльності країн, що розвиваються, та перехідних економік, у тому числі переваги у міжнародній торгівлі, у використанні міжнародних фінансових ресурсів, залученні висококваліфікованої та дешевої робочої сили внаслідок міжнародної міграції працівників і так званого відпливу умів, привласненні технологічної ренти на основі поглиблення "цифрового бар'єру" між лідерами та аутсайдерами інформаційного суспільства тощо [2, с. 34].

На промислово розвинені країни, в яких проживає 19% населення планети, припадає сьогодні більше 70% глобальної торгівлі, 60 % прямих іноземних інвестицій та більш ніж 90% користувачів Інтернетом. Обсяг сучасного світового ринку наукомісткої продукції досягнув 2,5 трлн дол., частка СІНА на цьому ринку перевищує 36%, Японії - 30%. Зобов'язання СІЛА перед світом складають сьогодні більш ніж 2,6 трлн дол. Баланс міжнародної інвестиційної позиції цієї країни досягнув 2605 млрд дол. Водночас країни, що розвиваються, крім експортерів нафти, в результаті погіршення умов міжнародної торгівлі втрачають щорічно близько 10 млрд дол.[ 2, с. 34].

Сьогодні національна держава - важливий гравець у боротьбі з негативами глобалізації, в протистоянні глобальному капіталу. Національна держава - це гравець, який відстоює національні інтереси.