Більша частина мовленнєвого апарату розміщена в ротовій порожнині. Порожнина рота в конструктивному плані побудована оригінально й досконало. З боків і спереду огороджена зубами, знизу — язиком, а згори — піднебінням. Тверде піднебіння переходить у м'яке, створене слизовою оболонкою. Боки м'якого піднебіння зростаються зі стінками горла. У нижній його частині є невеликий відросток, який називається язичком. Між м'яким піднебінням і коренем язика утворюється розширений простір, який називається зівом. За ним починається порожнина гортані, розділеної на стравохід і гортань. Гортань утворює верхню частину дихального горла, яке складається з низки кілець. На першому кільці розміщено своєрідний перстевидний хрящ, який служить основою гортані. До хряща прикріплені м'язи, які керують рухом інших хрящів. На вузькій частині перстевидного хряща знаходиться рухливий щитовидний хрящ. По обидва боки задньої розширеної частини розміщені два черпало подібні хрящі. Між щитовидним і черпало подібними хрящами натягнуті голосові зв'язки. Щитовидний хрящ може підніматися й опускатися, а черпало видні хрящі мають здатність змикатися й розмикатися. Завдяки такій взаємодії між хрящами голосові зв'язки мають змогу натягуватися й розслаблятися. Закінчення гортані продовжується трахеєю, за якою розміщені бронхи й легені. Легені мають форму напівконусів, розміщених у грудній порожнині. Знизу легені обмежені діафрагмою, яка відокремлює грудну порожнину від черевної.
Як бачимо, мовленнєвий апарат — це, за образним виразом Ю.П. Фролова, "свого роду скульптор. Правда, скульптор створює художні образи з глини і мармуру, людина ж, яка говорить, "ліпить" звуки мови з особливого матеріалу — із хвиль руху повітря".
Для правильного мовленнєвого творення необхідно постійно турбуватися про активність і динамічність апарату мовлення, особливо його рухливих частин. Оскільки мовлення вчителя має вирізнятися яскравістю, виразністю, то для цього вже недостатньо лише природної динамічності губ, язика, нижньої щелепи та ін. Потрібна певна сила, рухливість, артикуляційна виразність тих частин мовленнєвого апарату, від яких у першу чергу залежить якість звучання. З цією метою в процесі оволодіння технікою мовлення необхідно вдаватися до спеціальної артикуляційної гімнастики. Оволодіння такими вправами, методикою їх виконання дає можливість у практичній роботі успішно користуватися ними для своєрідного "педагогічного туалету". Як музиканту постійним тренуванням необхідно підтримувати рухливість своїх пальців, актору балету за допомогою щоденних вправ удосконалювати легкість і рухливість свого тіла, спортсмену-гімнасту безкінечними вправами на снарядах домагатися сили м'язів і легкості рухів, так і педагогам потрібна система вправ для досягнення сили й удосконалення артикуляційного апарату.
У літературі з техніки мовленнєвої діяльності акторів, педагогічної техніки відпрацьована система вправ для артикуляційного апарату1. Робота над цими вправами потребує (особливо на перших етапах) самоконтролю. їх зручно здійснювати за умов, коли вправи виконуються перед дзеркалом. Подаємо декілька варіантів вправ.
• 1. Опускання й піднімання нижньої щелепи. На рахунок 1 — розкрити рот, на рахунок 2 — пауза, на рахунок 3 — закрити рот. Вправу повторювати 3—4 рази.
• 2. Одночасно підняти верхню губу і опустити нижню, відкривши верхні й нижні зуби. Повторювати 4—5 разів.
• 3. Вихідне положення: зуби зімкнені, губи в звичайному стані. На рахунок 1 губи витягуються вперед, ніби набирають форму "п'ятачка"; на рахунок 2 губи розтягуються в сторони, не відкриваючи зубів.
• 4. Вихідне положення як у вправі 3. На рахунок 1 губи збираються в "п'ятачок"; на рахунок 2 "п'ятачок" рухається вправо; на рахунок 3 — вперед; на рахунок 4 — вліво; на рахунок 5 — вперед; на рахунок 6 — вихідне положення.
• 5. Нижні зуби торкаються верхньої губи, почісуючи її, а потім верхні зуби почісують нижню губу.
• 6. Поперемінне піднімання й опускання куточків стуленого рота. Дихання через ніс. Щелепи зімкнуті. Вдих — губи розтягуються в сторони й куточки рота піднімаються вгору — посмішка стуленими губами. Видих — посмішка зникає. Наступний вдих — куточки рота опускаються донизу, як при плачі.
Вправи на тренування язика.
• 1. Вихідне положення: рот напіввідкритий, язик лежить пласко, кінчик язика знаходиться в зоні нижніх передніх різців. На рахунок 1 кінчик язика піднімається до верхніх передніх зубів; на рахунок 2 язик опускається у вихідне положення; на рахунок З кінчик язика піднімається до альвеол; на рахунок 4 язик повертається у вихідне положення; на рахунок 5 кінчик язика впирається в піднебіння; на рахунок 6 язик повертається у вихідне положення.
• 2. Вихідне положення як у вправі 1. На рахунок 1 кінчик язика впирається у внутрішній бік щоки; на рахунок 2-у протилежний. Повторювати 3—4 рази. При цьому стежити, щоб нижня щелепа не рухалася.
• 3. Вихідне положення як у вправі 1. На рахунок 1 висунути язик так, щоб відчути значне напруження у вуздечці; на рахунок 2 повернути язик у вихідне положення. Повторювати 3—4 рази.
• 4. Рухи язика при закритому роті. Зуби трохи розімкнені. Кінчик язика загинати вгору й назад аж до м'якого піднебіння. Так само повільно протягувати кінчик язика вперед і вниз до дна рота під нижніми зубами.
• 5. Вихідне положення як у вправі 1. Кінчик язика міцно притиснути до нижніх зубів, спинка язика вигинається і направляється вперед поштовхом від кореня. Повторювати 5—6 разів.
• 6. Вихідне положення: рот відкритий, кінчик язика притиснутий до внутрішнього боку нижніх зубів. При поштовхові від кореня язик своєю передньою частиною повинен зімкнутися з альвеолами верхньої щелепи, від чого утворюється щілина. Стежте за тим, щоб кінчик язика був щільно притиснутий до нижніх зубів.
• 7. Вихідне положення: кінчик язика щільно притиснутий до нижніх передніх зубів; між верхніми й нижніми зубами має бути невелика відстань (у кілька міліметрів). Одночасно з видихом повітря через рот язик прогинається в передній своїй частині, наближаючись до верхніх різців, але не торкаючись їх, залишаючи невелику щілину. Посередині язика утворюється невелика видима улоговина. Потік повітря, що видихається, проходить по улоговині язика в щілину між язиком і верхніми різцями. Повторювати 3—4 рази, стежачи за тим, щоб язик не виходив за лінію зубів.
• 8. Кінчик язика висовується назовні й рухається між губами спочатку вертикально, а потім горизонтально. При цьому відчувається напруження у вуздечці язика.
• 9. Цю вправу використовують для тренування занавіски піднебіння й кореня язика. Губи зімкнені, язик лежить пласко, кінчик — у зоні нижніх передніх зубів. Не розтискаючи губ і вдихаючи через ніс, опустити нижню щелепу до можливо глибокого положення при зімкнених губах. Відчувається напружений стан м'язів занавіски піднебіння й кореня язика. На деякий час необхідно затримати цей стан, а потім зняти напруження.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Техніка формування мовленнєвої культури вчителя“ на сторінці 6. Приємного читання.
