Техніка формування мовленнєвої культури вчителя

Технологія і техніка шкільного уроку

Пізнавальна функція мовленнєвої діяльності вчителя спрямована на створення оптимальних умов для сприймання учнями навчальної інформації. У цьому контексті привертає до себе увагу образна думка письменника В.Г. Короленка щодо величі слова: "Слово — це не іграшкова куля, що летить за вітром. Це знаряддя праці: воно має підіймати за собою конкретну вагу. І тільки за тим, скільки воно захоплює і підіймає за собою чужого настрою, ми оцінюємо його значення й силу". Тому слово вчителя на уроці, коли він розкриває зміст навчального матеріалу, має бути своєрідною силою, яка підіймає й активізує думку кожного вихованця, насичує її новими знаннями.

Педагогічна доцільність мовлення вчителя на етапі вивчення нового навчального матеріалу полягає не лише в тому, щоб "передавати", транслювати знання, а передусім у тому, щоб активізувати мисленнєву діяльність вихованців, спонукати їх до самостійної активної пізнавальної діяльності. Мовлення вчителя на цьому етапі має відповідати таким основним вимогам: бути логічним, доступним для розуміння учнями певної вікової групи, виразним, переконливим, захоплюючим, впливати не лише на розумову, але й на чуттєву сферу вихованців. У процесі монологічного мовлення треба зважати на темп і ритм мови. Темп — це ступінь швидкості вимовляння слів у мовному потоці. Ритм — це розмірність, узгодженість, рівномірне чергування впорядкованих елементів (звукових, мовних, зображальних.)

У процесі навчальної діяльності, яка пов'язана з мовленням учителя, важливо дотримуватися певного темпу, який забезпечував би оптимальність процесу засвоєння навчального матеріалу. Можна виділити три темпи мовлення вчителя на уроці — уповільнений, середній і прискорений. Найбільш оптимальним є середній темп мовлення вчителя — 120 слів на хвилину; прискорений — понад 160 слів на хвилину; уповільнений — близько 50—60 слів на хвилину. Вибір темпу мовлення вчителя залежить від вікових особливостей учнів, змісту дидактичного матеріалу. В роботі з учнями молодшого шкільного віку темп мовлення має бути уповільненим, порівняно з учнями середнього й старшого віку. Якщо вчитель під час пояснення навчального матеріалу виділяє правила, робить висновки, темп має бути уповільнений. У цьому контексті треба говорити про ритм мовленнєвої діяльності. Один темп мовлення має змінюватися іншим, включати учнів у різноманітні ритмічні дії (слухання, спостерігання, виконання певних короткочасних операцій і под.) навколо головного стрижня уроку — засвоєння конкретного дидактичного матеріалу. У виборі темпу і ритму мовленнєвої діяльності вчитель має виявляти високу майстерність, виходячи з конкретних педагогічних умов. Тут аж ніяк не можна покладатися на рецепти чи приписи.

Учитель повинен наполегливо працювати над формуванням власної культури педагогічного мовлення. Тут доцільно запропонувати структуру методики навчання основам педагогічного мовлення, яка включає такі основні компоненти: техніку мовлення, культуру мовлення, технологію мовлення (табл. 4.7).

Таблиця 4.7. Структура методики навчання основам педагогічного мовлення

Техніка мовленняКультура мовленняТехнологія мовлення
АртикуляціяАктивність мовленняВитривалість мовлення
ДикціяГнучкість · (варіативність) мовленняВиразність мовлення
Діапазон голосуЗапас слівГолосоведіння (резонатори, регістри)
ІнтонаціяЛогіка мовленняПлинність мовлення
Пауза (логічна.Образність мовленняПосилання звуку
смислова,
психологічна)
ПідтекстОрфоепіяФонаційне дихання
Тембр голосуДотримання літературних нормСила звуку й голосу
Темпоритм мовлення
Практична робота над текстом

Слід зауважити, що розподіл мовленнєвої діяльності на три складники — техніку, культуру й технологію — є умовним. У навчальному процесі ці складники взаємопов'язані і взаємному мовлені. Наприклад, не можна уявити хороший тембр без сили звуку або образність без інтонації чи дикцію без виразності мовлення.

Зупинимось на деяких особливостях методики формування культури мовленнєвої діяльності. У цьому плані важливо розуміти логіку мовлення. Тут треба ознайомитися з поняттями "над завдання" і "наскрізна дія". Саме вони дають змогу моделювати мовлення у напрямі досягнення поставленої мети. Ці поняття обґрунтовані російським режисером К.С. Станіславським і набули подальшої розробки у працях з театральної педагогіки. Означені поняття є важливими також у процесі оволодіння культурою педагогічного мовлення вчителів, педагогічних працівників різних рівнів. Енциклопедії подають таке визначення над завдання: "...головна ідейна мета, завдання, задля якого створюється п'єса, акторський образ, вистава". Наскрізна дія — це "головна лінія драматургічного розвитку п'єси, зумовлена ідеєю п'єси, творчим задумом драматурга. Правильне розуміння наскрізної дії допомагає режисерові та акторам досягнути послідовного, цілеспрямованого розкриття ідейного змісту ролі п'єси загалом".

Ще одним суттєвим елементом надбань театральної педагогіки, який необхідно використовувати в педагогічному мовленні, є розвиток інтонаційно-мелодійної виразності усного мовлення. Як зазначає В.Ц. Абрамян, "інтонація як ніщо інше виражає ставлення промовця до змісту висловлювань, яке виражається в модальності висловлювання, зокрема через суб'єктивно модальний зміст, наприклад, почуття, вольовий акт, прихильність до висловлювань... Інтонація стосується як висловлювання-дискурсу, так і висловлювання-процесу, як смислу тексту, так і роботи вчителя, як семантики, так і прагматики".

У структурі педагогічного мовлення важливим є поняття "підтекст". Це потужний засіб образного втілення й педагогічного тлумачення навчального матеріалу, перетворення його на актуальний і сучасний предмет, необхідний і цікавий для тих, хто навчається. Адекватне виявлення підтексту сприяє адекватному ставленню учнів до предмета, "затягує" їх у навчальний мажор, створює надійне емоційне підґрунтя ефекту "переживання". В цьому процесі важливим є не тільки підтекст слова, а й підтекст сприйняття. Кожне сказане вчителем слово несе в собі смислову енергію залежно від інтонації, характеру мовця, конкретної ситуації. Підтекст, таким чином, — це психологічний і психоаналітичний відбиток, залишений особистістю вчителя в уяві учнів.

Важливим аспектом становлення культури педагогічного мовлення є вміння виділяти в тексті логічні наголоси і логічні паузи. Логічний наголос передбачає виокремлення в тексті піднесенням голосу певного слова, яке несе в собі смислове навантаження. Від зміни місця логічного наголосу в певній фразі змінюється певною мірою її смислове наповнення. Наприклад, проаналізуємо зміни смислового навантаження залежно від зміни місця логічного наголосу у фразі "Завтра учні дев'ятого класу відвідають театр". У тексті логічний наголос виділяється прямою лінією під потрібним словом:

• Завтра учні дев'ятого класу відвідають театр.

• Завтра учні дев'ятого класу відвідають театр.

• Завтра учні дев'ятого класу відвідають театр.

• Завтра учні дев'ятого класу відвідають театр.

• Завтра учні дев'ятого класу відвідають театр.

Логічна пауза - це зупинка між словами з метою виділення смислового змісту фрази. Виділяють окремі види логічних пауз (за К.С. Станіславським):

• 1. Психологічна — спрямована на вираження психологічного стану педагога в момент мовної діяльності, використовується для психологічного впливу на учнів. Наприклад: у процесі вивчення поеми Т.Г. Шевченка "Гайдамаки" учитель читає уривок "Гонта в Умані", передає почуття трагедії Ґонти, який розправляється зі своїми дітьми, бо "вони католики".

• 2. Логічна — встановлюється між двома парами слів, які об'єднані за смислом. Такі паузи часто міняють логічну сутність фрази. Наприклад, у фразі "Помилувати не можна заслати до Сибіру" залежно від місця логічної паузи кардинально міняється зміст. (Пауза позначається знаком //.) Перший варіант: "Помилувати // не можна заслати до Сибіру". Другий варіант: "Помилувати не можна // заслати до Сибіру". І ще фрази: "Сідайте // правильно виконуйте завдання" і "Сідайте правильно // виконуйте завдання"; "Звільнити не можна // поновити!" і "Звільнити // не можна поновити!"

• 3. Гастрольна — триває декілька секунд між двома значними частинами тексту (роману, оповідання, поеми тощо).

• 4. Люфтпауза — використовується для добору повітря під час монологічного мовлення (має бути непомітною).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Техніка формування мовленнєвої культури вчителя“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

  • Розділ 2. НАУКОВІ ЗАСАДИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

  • Рушійна сила навчального процесу

  • Логіка навчального процесу

  • Типи навчання, їх сутність

  • Мотиви навчання

  • Принципи навчання

  • Зміст шкільної освіти

  • Методи й засоби навчання

  • Методи навчання за характером логіки пізнання

  • Педагогічні інваріанти

  • Розділ 3. УРОК У СИСТЕМІ ОСВІТИ

  • Вимоги до сучасного уроку

  • Технологія і техніка організації учнів на уроці

  • Контроль і оцінювання навчальної діяльності учнів у системі уроків

  • Технологія і техніка контролю навчальної діяльності учнів

  • Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти

  • Домашня навчальна робота

  • Підготовка вчителя до уроку

  • Технологія й техніка аналізу уроку

  • Висновки

  • Розділ 4. ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ - ВИРІШАЛЬНИЙ ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ

  • Якості вчителя-вихователя

  • Педагогічна майстерність учителя-вихователя

  • Морально-духовні вартості

  • Професійні знання

  • Педагогічні вміння

  • Педагогічна техніка

  • Володіння пантомімікою, мімікою, жестами

  • Техніка формування мовленнєвої культури вчителя
  • РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА З ТЕХНОЛОГІЇ І ТЕХНІКИ ШКІЛЬНОГО УРОКУ