Урок — це дійство одного актора. Воно багато в чому відрізняється від театрального дійства. Актор тривалий час вивчає свою роль, бере участь у репетиціях, відпрацьовує всі деталі своїх дій на сцені і взаємодій з іншими акторами, які беруть участь у підготовці вистави. Але він, по суті, не взаємодіє з глядачами. В актора є достатня кількість часу на процес вживання в роль. Учитель також готується до своєї ролі в класі, попередньо займається режисурою свого уроку. Але він обмежений у часі: майже щоденно необхідно провести 4—5 уроків, та ще й у різних класах. Та складність не лише в цьому. Успіх чи неуспіх дійства багато в чому залежить від дій учнів. Вони не пасивні спостерігачі, а активні учасники навчально-виховного процесу.
Здавалося б, учителька, готуючись до уроку, ретельно вибудувала його структуру, продумала всі деталі (організацію учнів на навчальну діяльність, пояснення нового навчального матеріалу, види роботи з учнями з формування вмінь і навичок, використання різноманітних засобів навчання та ін.), але, відкриваючи двері класної кімнати, побачила картину, яка не була передбачена режисерським задумом: хлопчики влаштували бійку в одному кутку класної кімнати; на класній дошці намальовано шарж на вчительку; відсутня географічна карта, яку необхідно використовувати на уроці. Вчителька деякий час "організовувала" семикласників на роботу з наміром перевірити якість виконання домашнього завдання за допомогою індивідуальних карток. Та виявилося, що учні не підготували домашніх завдань: вчора в школі проводилася загально шкільна спартакіада, в якій брали участь майже всі учні класу...
Як бачимо, добрі наміри вчительки, її режисерський задум виявилися даремними. Але ж урок треба проводити, відповідно до ситуації змінюючи і його структуру, і види навчальної роботи, і багато чого іншого. В цьому й полягає складність діяльності вчителя.
У творчій діяльності вчителів нерідко можна почути такий діалог після проведеного відкритого уроку, на якому були присутні інші вчителі:
• Блискучий урок провів Сергій Дмитровичі
• Не просто блискучий — це вияв високої майстерності.
• Сергію Дмитровичу, зізнайтесь, скільки ви готувалися до цього уроку?
• Важко виміряти це в часі, шановні колеги. Як кажуть — усе життя.
Безперечно, шлях до високої майстерності вчителя на уроці — тривалий і навіть тернистий. Успіх залежить від багатьох чинників. По-перше, — це ґрунтовна наукова психолого-педагогічна підготовка. По-друге, дієва допомога директора школи та його заступників. По-третє, володіння технікою і технологією відвідування й аналізу уроків своїх колег. По-четверте, здатність займатися самоаналізом своїх уроків.
У педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського ми знаходимо блискучі думки про роль керівника школи у формуванні професіоналізму молодих учителів. У монографії "Розмова з молодим директором" Василь Олександрович підкреслює: "Урок — у центрі уваги і турбот досвідченого директора. Досвід переконує, що відвідування й аналіз уроку — найважливіша робота директора; від її високого наукового рівня залежить дуже багато: інтелектуальне багатство життя педагогічного й учнівського колективів, методична майстерність педагогів, багатогранність запитів та інтересів вихованців. Від повсякденного вдосконалення уроку, що відбувається завдяки вдумливому аналізу керівників, залежить культура всього педагогічного процесу в школі. Від уроку йдуть десятки непомітних на перший погляд ниточок до позакласної роботи, до самовиховання школярів, до індивідуальної творчої лабораторії вчителя, до обміну досвідом, до роботи педагогічного колективу з батьками"1.
Кожен учитель має відвідувати уроки своїх колег, особливо досвідчених майстрів педагогічної справи. Це дає можливість вчитися в інших, порівнювати свою працю з працею колег, долати власні помилки в організації навчально-виховної роботи з учнями на уроці. Слід також систематично аналізувати свої уроки. Це важливий чинник становлення педагогічної майстерності. Самоаналіз дає змогу утверджувати позитивні аспекти підготовки й проведення уроку та долати недоліки, уникати помилок.
У цьому контексті постає потреба оволодіння технологією і технікою відвідування й аналізу уроку.
Виділяють такі основні типи аналізу уроку.
• 1. Повний: проводиться з метою контролю за якістю навчально-виховного процесу та вивчення стилю діяльності вчителя, досвіду його роботи.
• 2. Короткий: проводиться з метою загальної оцінки діяльності вчителя, визначення його науково-теоретичного рівня. Він відображає лише основні дидактичні категорії.
• 3. Комплексний: передбачає всебічний розгляд усіх аспектів уроку в єдності прояву змісту, видів, методів і засобів організації навчально-виховного процесу. Застосовують переважно при одночасному аналізі кількох уроків.
• 4. Аспектний: передбачає розгляд лише окремих сторін діяльності вчителя й учнів на уроці — виховної, дидактичної, санітарно-гігієнічної, психологічної та ін. Використовують переважно для виявлення недоліків або з'ясування ефективності педагогічних прийомів у діяльності вчителя.
Розрізняють певні види аналізу уроку.
• 1. Дидактичний: передбачає аналіз уроку за основними дидактичними категоріями, зокрема спрямований на аналіз і оцінку таких факторів:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Технологія й техніка аналізу уроку“ на сторінці 1. Приємного читання.
