Цей модуль також посідає важливе місце у формуванні педагогічної майстерності вчителя. Розглянемо деякі компоненти педагогічної техніки: 1. Зовнішність учителя. З позицій педагогічної техніки зовнішність учителя включає в себе і одяг, і взуття, і зачіску, й інші атрибути зовнішності (прикраси, макіяж та ін.). Таким чином, узгодження компонентів одягу й артефактів, що його доповнюють, створює своєрідний ансамбль, який і називають зовнішністю.
У давнину, коли лише виникали елементи одягу, вони задовольняли в основному утилітарні потреби людини. З розвитком суспільства, а особливо в наш час, одяг віддзеркалює естетичні ідеали не лише суспільства загалом, а й окремих індивідів. Розглядаючи людину з позицій діалектичної закономірності єдності змісту й форми, можна говорити, що одяг, зовнішність взагалі є засобом вираження її змісту через форму. Такий вияв єдності змісту й форми стосується всіх людей, а педагогів у першу чергу.
Одяг учителя, інші компоненти його зовнішності є тими атрибутами, які покликані гармонійно доповнювати його професійну діяльність. Усе це має бути підпорядковане розв'язанню тих чи інших педагогічних завдань. Зовнішність має бути "поставлена на службу" педагогічній діяльності. При цьому не йдеться про запровадження своєрідної уніформи для вчителів. Але не варто вдаватися до стильових збочень, не доводити ті або інші компоненти зовнішності до потворності. Адже уже своєю зовнішністю педагог впливає на настрої й почуття вихованців, сприяє формуванню в них компонентів морально-естетичної культури. Вчитель іде в школу працювати, тому його костюм, окрім естетичної виразності, має бути зручним для виконання необхідних педагогічних операцій: писати на дошці, працювати з демонстраційним чи лабораторним обладнанням, нахилятися, ходити між рядами парт тощо.
Поєднання стилю моди, естетичної виразності, зручності — ось провідні критерії одягу і взуття вчителя.
A.C. Макаренко неодноразово звертав увагу на місце й роль зовнішності педагога у вихованні. "Я повинен бути естетично виразним, — говорив Антон Семенович, — тому я жодного разу не вийшов з неочищеними чобітьми або без пояса. Я теж повинен мати якийсь блиск, в міру сили та змоги, звичайно. Я теж повинен бути таким радісним, як колектив. Я ніколи не дозволяв собі мати сумне обличчя. Навіть, коли в мене були неприємності, коли я хворий, я повинен уміти не виявляти цього перед дітьми".
В іншому місці Антон Семенович зауважує: "Потрібна маленька монографія на таку тему, як вплив одягу вчителя на характер учнів, вплив міміки вчителя на виховання характеру учня".
З прикрістю доводиться констатувати, що частина вчителів з'являється перед вихованцями, виходить на "педагогічну сцену", не дбаючи про свою зовнішність. Це або недбалість, необхідність в одязі, зовнішності взагалі, або з метою показати "останній крик моди", що негативно впливає на вихованців: пом'ятий одяг, нечищене взуття, брудна сорочка, відірваний ґудзик, неголене обличчя, яскравий макіяж, надмірна біжутерія та ін. Для кожного вчителя визначальним кредо мають бути слова російського письменника А.П. Чехова: "У людині повинно бути все прекрасне: і обличчя, і одяг, і душа, і думки".
Одяг конкретного педагога має відповідати його морально-етичним поглядам, бути витриманим, красивим, простим, виразним та охайним. Колір, фактура, доповнення (ґудзики, пряжки тощо) також мають підкреслювати красу, простоту, елегантність і скромність. Усе це позитивно впливає на настрій учнів, дисциплінує їх, сприяє формуванню відчуття міри, не відволікає уваги від навчальних занять.
Учителеві потрібно також дбати, щоб взуття було зручним, в міру елегантним та охайним. Оскільки йому доводиться проводити уроки в класі переважно стоячи, то вимоги до зручності взуття з погляду гігієни не мають залишатися тільки добрими побажаннями. Черевики на високих підборах, незвичних моделі й кольору, з додатковими прикрасами, з рипом відвертатимуть увагу учнів від навчальної праці й навіть дратуватимуть. Отже, і тут необхідне відчуття міри.
Для вчителя-чоловіка питання одягу розв'язується значно простіше: два-три костюми помірних тонів класичного покрою, світлі сорочки, кілька краваток тощо. Потрібно лише турбуватися, щоб костюми й сорочки були чистими, випрасуваними, а краватки гармонували з їхнім кольором. Учитель-чоловік повинен бути завжди охайно підстрижений, причесаний, поголений. Носіння бороди та вусів визначається відчуттям міри, особливостями будови обличчя та ін.
Дещо складніше вчителям-жінкам. Та й тут на першому плані має були почуття міри, простота, розумний добір вдалих ансамблів з різних елементів одягу. Вчительці варто утримуватися від бажання дуже часто міняти костюми й сукні, щодня створювати якісь нові ансамблі в одязі. По-перше, це може викликати підозру в її недостатній скромності. По-друге, такі дії вчительки можуть призвести до зосередження уваги учнів не на змісті навчального матеріалу, а на "вивченні" її одягу.
Інколи педагогові, особливо в сільській місцевості, доводиться працювати в дещо ускладнених побутових умовах: пішки здалеку добиратися до школи, ходити в несприятливу погоду по ґрунтовій дорозі. Тому доводиться одягати теплий одяг, із взуття надавати перевагу старим черевикам, чоботам чи валянкам. У таких випадках у школі в спеціально відведеному місці учитель має тримати одяг і взуття, щоб перевдягтися й перевзутися.
Однак педагогові недостатньо бути обізнаним із загальними вимогами до свого зовнішнього вигляду. Важливо постійно працювати за певною системою над формуванням у себе відповідних умінь і навичок.
Учитель збирається на урок. Через 2—3 хвилини дзвінок, після якого він має включитись у складний навчально-виховний процес. Це своєрідний вихід на сцену для виконання відповідальних педагогічних дій. Тут і потрібна звичка: оглянути себе перед дзеркалом, потурбуватися про "дрібниці" — зачіску, краватку, носову хусточку та ін. Остання також має бути чистою, правильно складеною (а не зім'ятою), розташовуватися в лівій зовнішній кишені. Якщо немає кишені — в сумці, папці. Чому саме в лівій кишені? По-перше, це допомагає сформувати звичку. Коли треба скористатися хустинкою, не витрачається час на її пошуки, не відвертається увага учнів. По-друге, вчитель, як правило, пише на дошці правою рукою. Якщо по завершенні роботи необхідно витерти пальці від крейди, то зручніше і звично дістати хустину лівою рукою.
Для формування вмінь і навичок стеження за своїм зовнішнім виглядом молодому вчителеві доцільно дотримуватися таких вимог і правил:
• 1. Залежно від розкладу занять у школі складіть орієнтовний розпорядок дня, зафіксуйте на аркуші паперу і розташуйте на видному місці. Виділіть час для догляду за собою, зокрема за одягом, доповненнями до нього. Щодня олівцем позначайте, скільки хвилин витрачено на ту чи іншу процедуру. Якщо в один із днів не вистачило часу на це — поставте на аркуші "0". Такий самоконтроль допоможе вам виробити звичку стежити за своєю зовнішністю. Крім того, це позбавить вас від постійного метушливого збирання на роботу, побоювання запізнитися. Через певний час аркуш із нагадуванням про догляд за одягом можна буде зняти.
• 2. Періодично переглядайте спеціальні книжки й журнали для ознайомлення з напрямами розвитку моди, дбайте про поновлення свого гардероба.
• 3. Виходячи з дому, обов'язково огляньте себе перед дзеркалом.
• 4. Ви одягли новий костюм чи сукню. Варто перевірити, наскільки зручно буде вам працювати в ньому (ній) у класі. Перед дзеркалом присядьте, підніміть угору праву руку (пишете крейдою на дошці), потім обидві руки (розвішуєте таблиці), поверніться праворуч, ліворуч, сядьте на стілець.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Педагогічна техніка“ на сторінці 1. Приємного читання.
