Техніка формування мовленнєвої культури вчителя

Технологія і техніка шкільного уроку

У контексті формування мовленнєвої культури вчителя необхідно володіти вміннями граматично-смислового аналізу тексту, забезпечення його партитури. Партитура тексту — це програма дій виконавця будь-якого тексту, складена за допомогою загальноприйнятих умовних знаків.

Наводимо стандартні умовні позначення:

Варто вказати ще на одну особливість мовленнєвої культури вчителя — лапідарність стилю. Лапідарний (від лат. lapidarius, від lapis — камінь) — 1) той, що стосується написів на кам'яних пам'ятниках. 2) переносно — стислий, виразний; лапідарний стиль — стислий, короткий, виразний стиль.

Український філософ Г.С. Сковорода в роздумах про мовлення вчителя висловив влучну думку: "Про складне — просто; складне — не потрібне". Для вчителя важливо вміти про складне говорити просто, доступно з урахуванням вікових можливостей вихованців. В.О. Сухомлинський у книзі "Розмова з молодим директором" так розмірковував над цим аспектом діяльності вчителя: "Є ще один бік педагогічної культури, про який не можна говорити без тривоги, — це мовна культура вчителя. Років двадцять тому, спостерігаючи, як сприймають діти виклад нового матеріалу на уроці в одного вчителя, я звернув увагу нате, що, слухаючи виклад матеріалу, діти дуже втомлюються, з уроку йдуть просто виснажені. Я почав уважніше вслухатися в слова вчителя (він викладав біологію) і жахнувся. Його мова була настільки хаотична, логічно непослідовна, смисл того, що викладалося, настільки неясний, що дитині, яка вперше сприймала те чи інше поняття, треба було напружувати зусилля, щоб зрозуміти хоч що-небудь. Ось чому втомлювалися діти.

Чому ж мені, директорові школи, це не впало в око відразу? Тому, що я слухав добре відомий мені матеріал; мені досить було натяків — я по суті заповнював прогалини у викладі вчителя своїми думками. На кількох уроках я дослівно записав виклад, прочитав на засіданні педагогічної ради, попросив товаришів: подумаймо, що може зрозуміти людина, яка не має уявлення про предмет викладу. Уявіть собі" що ви нічого не знаєте ні про хлорофіл, ні про вуглекислоту, ні про фотосинтез. Що ви можете зрозуміти з того, що я прочитав?

Боляче, важко було відповісти на це питання, але відповідь була одна: нічого не можна зрозуміти. І якщо на наступному уроці виявляється, що учні все-таки щось знають, а відмінники знають матеріал відмінно, то це тільки завдяки працьовитості дітей, їх старанності, але ж якою ціною здобуваються ці знання? Ціною здоров'я дітей: адже знання вони дістають, по суті, не на уроці від учителя, а самостійно, працюючи над підручником".

Для успішної роботи над формуванням мовленнєвої культури педагога необхідно передусім володіти певними голосовими даними. Голос учителя має відповідати таким вимогам:

• в ньому не має бути природних вад: не вимовляння окремих звуків чи вимовляння їх із дефектами, затримок у вимові звуків, елементів заїкання, загальної слабкості голосового апарату та інших ускладнень;

• голос має бути відкритим, виразним, спрямованим на навчальну кімнату. Усі звуки необхідно вимовляти відповідно до правил орфоепії;

• в голосі учителя має звучати впевненість, оптимізм. Упевненість голосу робить мовлення вчителя переконливим, а оптимізм сприяє створенню позитивних емоцій в учнів;

• педагог має володіти технікою зміни тональності свого голосу залежно від розв'язання навчально-виховних завдань та індивідуальних особливостей вихованців.

Наші дослідження показали, що значна частина вчителів зі стажем до 5 років (понад 85 %) недостатньо володіє технікою мовлення. Вони, по суті, не знайомі з науковими засадами мовленнєвої діяльності. Все, що вони мають, — елементи стихійності. І лише в процесі практичної діяльності шляхом "спроб і помилок" "виговорюються". Які ж типові помилки спостерігаються в учителів-початківців? Це: слабка обізнаність з науковими анатомо-фізіологічними і граматичними основами мовленнєвої діяльності; невміння здійснювати фонаційне дихання; недостатній розвиток голосового апарату; відсутність відчуття темпу і ритму мовлення тощо. Внаслідок зазначених недоліків голос педагога загалом позбавлений яскравості, виразності, не несе в собі мобілізуючої функції, а мовлення аморфне, киселеподібне. К.С. Станіславський про таке мовлення писав: "Слово із зіжмаканим початком подібне до людини з розплющеною головою. Слово з недовиробленим кінцем нагадує мені людину з ампутованими ногами.

Випадання окремих букв і слів — те саме, що провалений ніс, вибите око чи зуб, відрізане вухо й інші подібні спотворення.

Коли в деяких людей від в'ялості або недбалості слова зливаються в одну безформну масу, я пригадую мух, які потрапили в мед; у моїй уяві виникає осіння сльота і бездоріжжя, коли все зливається в тумані".

У педагога з таким мовленням учні втрачають інтерес до навчальної дисципліни. їм важко проникнути в сутність основних наукових понять. Виховний вплив такого вчителя на учнів ослаблений. Учитель не в змозі чітко сформулювати свої вимоги з діапазоном потрібних відтінків, визначити освітнє й виховне завдання і т. ін.

Тут потрібна наполеглива самостійна праця над оволодінням технікою професійного мовлення. В контексті педагогічної діяльності процес такого навчання є багато аспектним. Він включає такі компоненти: 1) знання побудови голосового апарату; 2) ознайомлення з особливостями звукоутворення; 3) оволодіння технікою дихання; 4) формування артикуляційної техніки; 5) оволодіння нормами дикції; 6) оволодіння темпоритмом мовлення; 7) розуміння сутності логічної побудови мовлення.

Зупинимося на окремих аспектах, що є базовими в системі формування культури педагогічного мовлення.

Мовленнєвий апарат — це досить складна фізіологічна система. Вона складається з рухомих і нерухомих частин. До рухомих належать: губи, язик, нижня щелепа, піднебіння з маленьким язичком. До нерухомих — зуби, верхня щелепа, альвеоли (невеликі заглиблення щелепних кісток). Складовими частинами мовленнєвого апарату також є легені, гортань, голосові зв'язки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Технологія і техніка шкільного уроку» автора Кузьмінський А.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Техніка формування мовленнєвої культури вчителя“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Розділ 1. З ІСТОРІЇ СТАНОВЛЕННЯ ФОРМ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

  • Розділ 2. НАУКОВІ ЗАСАДИ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ

  • Рушійна сила навчального процесу

  • Логіка навчального процесу

  • Типи навчання, їх сутність

  • Мотиви навчання

  • Принципи навчання

  • Зміст шкільної освіти

  • Методи й засоби навчання

  • Методи навчання за характером логіки пізнання

  • Педагогічні інваріанти

  • Розділ 3. УРОК У СИСТЕМІ ОСВІТИ

  • Вимоги до сучасного уроку

  • Технологія і техніка організації учнів на уроці

  • Контроль і оцінювання навчальної діяльності учнів у системі уроків

  • Технологія і техніка контролю навчальної діяльності учнів

  • Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень у системі загальної середньої освіти

  • Домашня навчальна робота

  • Підготовка вчителя до уроку

  • Технологія й техніка аналізу уроку

  • Висновки

  • Розділ 4. ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ - ВИРІШАЛЬНИЙ ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ НА УРОЦІ

  • Якості вчителя-вихователя

  • Педагогічна майстерність учителя-вихователя

  • Морально-духовні вартості

  • Професійні знання

  • Педагогічні вміння

  • Педагогічна техніка

  • Володіння пантомімікою, мімікою, жестами

  • Техніка формування мовленнєвої культури вчителя
  • РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА З ТЕХНОЛОГІЇ І ТЕХНІКИ ШКІЛЬНОГО УРОКУ