Місце і роль правової освіти у формуванні правової культури

Правова педагогіка

Слід мати на увазі, що при формуванні когнітивного елементу той факт, що студент володіє лише емпіричною свідомістю та мисленням, що дозволяє йому повторювати сказане та зроблене іншими без усвідомлення змістовної сторони діяльності, яку здійснює. За цих умов, задачею викладача правових дисциплін стає розвиток теоретичного мислення у студентів, адже правова освіта в нашій країні не зводиться до вивчення одиничних прикладів (на відміну від країн англосаксонської правової системи). В Україні правова освіта ґрунтується на розвиткові навичок абстрагування та узагальнення для здійснення подальшої юридичної . діяльності, на усвідомленні змістовних характеристик права як елементу людської культури. Якщо студент не оволодіє в процесі навчання засобами самостійного застосування загальної норми до конкретного випадку, то у студента може закріпитись навичка до механічного запам'ятовування правового матеріалу, що призведе не до розвитку організаційної свідомості, а до показної поверхневої ерудиції.

На наш погляд, основна задача студента юридичного вищого навчального закладу полягає не стільки у отриманні знань щодо конкретних норм права, скільки в усвідомленні його принципів та змісту правового регулювання будь-якої сфери суспільного життя. Окрім цього, знання юристом принципів правозастосування необхідно для кваліфікованого вирішення питань, не врегульованих діючим законодавством, при виникненні правових колізій тощо.

В роботі О. Михайленка аналізується професійна підготовка фахівців-юристів в Україні, Німеччині та США.

Корисними для нашого посібника є висновки, в яких виокремлено позитивні та негативні риси проаналізованих систем освіти, зокрема:

Перевагами є:

• в Україні – використання різних форм навчання, поєднання позанавчальної та ознайомчої практики в процесі навчання;

• у Німеччині – безкоштовне навчання і підготовка юристів тільки у державних університетах;

• в США – можливість отримання вузької спеціалізації в галузі юриспруденції, застосування у практичній діяльності юридичної "клініки", поєднання кейс-методу з "сократівським" методом, який дає можливість підготовки творчої особистості фахівця, здатного до самореалізації та самовдосконалення.

Недоліками є:

• в Україні – відсутність достатнього фінансування, спеціалізації студентів правників; проблема працевлаштування випускників- юристів;

• у Німеччині – відсутність спеціалізації майбутніх фахівців- юристів, тривалість проходження практики;

• в США – платна форма навчання для всіх студентів.

Повертаючись до аналізу правової освіти в нашій державі, без перебільшення можна зауважити, що зміст юридичної освіти є відображенням стану всієї системи освіти будь-якої держави, адже він відображає той кінцевий результат, до якого прямує особа, суспільство та держава. А тому, непрофесійний або невідповідальний підхід до вироблення стратегії розвитку юридичної освіти, в тому числі її змістовних характеристик, в перспективі може не дозволити суспільству отримувати кваліфіковані юридичні кадри, які самостійно зможуть вирішувати проблеми розбудови правової держави та громадянського суспільства.

Наведені думки слугують підтвердженням факту необхідності здійснення якісних перетворень у системі вищої юридичної освіти, які допомогли б відродити позитивні риси вітчизняної системи освіти, що має високий потенціал виховання, та вивести її на новий рівень, який би відповідав вимогам формування правової держави та гармонійно вписувався у світові освітні тенденції. З одного боку, вища юридична освіта відчуває на собі ті ж самі загальні труднощі, що й система вищої освіти в цілому, проте в неї є низка власних проблем. До того ж, перетворення в галузі правових знань несумісні із дилетантством, імпровізацією та любительством, вимагаючи суворого професіоналізму та наукової обґрунтованості здійснюваних реформ.

Розглядаючи динаміку формування правової культури слід приділити увагу аналізу процесу правового виховання співробітників правоохоронних органів. Дійсно, від рівня правомірності їх поведінки та рівня їх особистої правосвідомості залежить динаміка стабілізації правопорядку та правозахисту в суспільстві. Тому вважаємо одним з пріоритетних завдань правової освіти процес підвищення рівня правосвідомості співробітників правоохоронних органів через спрямовану діяльність по перетворенню правових знань у глибинні особистісні переконання. Особливе значення при цьому мають цінності та уявлення працівників правоохоронних органів, які визначають світогляд людини, чиїм покликанням є дотримання правопорядку в державі. Вони повинні знаходитись в центрі уваги вчених і державних діячів, відповідальних за розробку концептуальних засад реформування системи правової освіти та реалізацію цих ідей. Адже, спираючись на свої ціннісно-світоглядні орієнтири, працівники правоохоронних органів актуалізують основні принципи своєї діяльності, до яких відносять гласність, відкритість та підконтрольність; гуманізм і повагу до особистості; професіоналізм, компетентність, дисципліну та персональну відповідальність тощо.

Для фахівця, що у професійному житті стикається з правоохоронною діяльністю, особливо важливі не тільки глибокі спеціальні знання, а й специфічні особисті якості, розвиток яких – одна з найперших завдань правової освіти.

Формування правової культури фахівця у процесі правової освіти є двостороннім процесом накопичення правових знань, перетворення накопиченої інформації в особисті переконання. Ефективність навчання правовим знанням залежить від наявності розвинутого мислення у студентів, що у значній мірі забезпечується шляхом формування понятійного апарату через вивчення теоретико-методологічних аспектів юридичних дисциплін. В процесі набуття правових знань формується образ понятійного правового мислення, його стиль і деонтологічні установки, інтуїція справедливості і законності рішень, які прийматиме фахівець у ході своєї професійної діяльності.

Структура виробленого таким чином правового переконання включає до себе не тільки знання правових норм і не тільки впевненість в істинності цих знань, але й постійну готовність діяти, керуючись ними.

Процес правового виховання повинен забезпечити передусім перехід правових знань у правові переконання вихованців, що досягаться шляхом пізнання місця і ролі ярова у розвитку цивілізації, його значення для мінімізації соціальних конфліктів, забезпечення свободи особистості, оскільки в основу правової культури покладається глибоке знання принципів і норм права, визнання його соціальної цінності.

Формування правової культури студента у процесі вивчення юридичних дисциплін в контексті правокультурних традицій зумовлене загальною характеристикою сучасної правової культури, враховуючи що освіта складається не тільки із засвоєння правових знань, обізнаності в діючих нормативно-правових актах, але й з формування особистості фахівця з успішно засвоєними цінностями, на яких базуються правові норми. Специфіка проблеми полягає в тому, що отримувані правові знання зазнають постійної динаміки у зв'язку із змінами законодавства. Необхідно сформувати у студента бажання цікавитися такими змінами, особливо тими, які пов'язані з його майбутньою професійною діяльністю.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Місце і роль правової освіти у формуванні правової культури“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ПРАВОВА ПЕДАГОГІКА У ТРАНСФОРМАЦІЯХ СЬОГОДЕННЯ

  • Теорії "трансформації" (перетворення) капіталізму

  • Правова педагогіка в системі педагогічних наук

  • Об'єкт, предмет, завдання правової педагогіки

  • Основні категорії правової педагогіки

  • Методологія правової педагогіки

  • ПРАВОВА КУЛЬТУРА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

  • Правова культура особистості в соціокультурному просторі

  • Професійна культура юриста

  • Деформації правової свідомості юриста

  • Місце і роль правової освіти у формуванні правової культури
  • ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА

  • Прояви, види, стали та рівні девіантної поведінки

  • Превентивно орієнтована освіта

  • Моделі поведінки батьків: агресії, надії, страхи, безсилля, заперечення, співзалежності

  • ПЕНІТЕНЦІАРНА ПЕДАГОГІКА ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ

  • Основні категорії пенітенціарної педагогіки

  • Ідеї педагогіки співробітництва у ресоціалізації

  • Закономірності та принципи педагогічного процесу в місцях позбавлення волі

  • Методи, прийоми та засоби виховного впливу

  • Особливості організації педагогічного процесу

  • Ресоціалізація

  • Виправлення та ресоціалізація засуджених неповнолітніх

  • Індивідуальні навчально-дослідні завдання

  • ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ОСВІТА У СУЧАСНИХ ПРАВОВИХ СІМ'ЯХ

  • Поняття "тип (сім'я) правових систем"

  • Сім'ї правових систем світу

  • Особливості юридичної діяльності та освіти у сучасних правових сім'ях

  • Підготовка юристів Бельгії

  • Підготовка юристів Австрії

  • Юридична діяльність та освіта у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Юридична діяльність у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Вища юридична освіта Великої Британії

  • Юридична освіта США

  • Юридична діяльність та освіта у змішаній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у релігійній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у країнах традиційного та звичаєвого права

  • Проблемы юридического образования

  • ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЮРИСТІВ

  • Аналіз конкретних ситуацій

  • Динамічне навчання

  • Рольові інтелектуальні змагання

  • Імітаційні ігри та ігрові технології

  • Дослідницький метод

  • Креативні методи навчання

  • Метод проектів (проблем)

  • Методи навчального пізнання (когнітивні методи навчання)

  • Модерація

  • Система дистанційного навчання Moodle

  • Тренінг