Професійна культура юриста

Правова педагогіка

Важливим показником формування правосвідомості юристів є ситуація, коли фахівці-юристи звіряють свої дії з високими стандартами прав людини. Вона має грунтуватися на філософській концепції пріоритету прав людини по відношенню до всіх феноменів цивілізації та культури.

Особливого значення має правова інформованість юристів шляхом комп'ютеризації діяльності державних юридичних установ і організацій, читання лекцій вченими-юристами, курсів підвищення кваліфікації. Особливу увагу слід приділити забезпеченню інформаційних потреб та інтересів юристів засобами всесвітньої мережі Інтернет. Не менш важливою є і правильна організація праці юристів різних спеціальностей. Перевантаження на роботі призводить до того, що вони просто не встигають опрацьовувати нову правову інформацію, ознайомлюватися з науковими доробками, із змінами в законодавстві.

Проведення виваженої державної інформаційної політики в юридичній сфері. Оскільки саме засоби масової інформації, на наш погляд, здатні бути засобом взаємного зв'язку між населенням і правоохоронними органами, а також каталізатором щодо врахування громадської думки в роботі державних юридичних структур. Важливим елементом правової культури юриста є своєчасне отримання ним повної, достовірної та об'єктивної інформації, що стосується чинної нормативно-правової бази та юридичної практики в країні, в межах якої надає правничі послуги. Володіння інформацією для правника – це панування над ситуацією. Пріоритетами для юриста мають стати найновіша фахова інформація (новели законодавства та юридичної практики, новітні тенденції у наукових дослідженнях правових реалій суспільного життя), інформація з суміжних галузей знань і практики, новини громадського, політичного, економічного та культурного життя. Юрист повинен розуміти значення інформації та сучасних інформаційних технологій і бути озброєним її найновішими досягненнями.

Діяльність сучасного українського правника зумовлена, на наш погляд, престижністю юридичної професії та повагою до її представників з боку суспільства, має будуватися на таких засадах:

• безумовного дотримання принципів "верховенства права" та законності;

• неупередженості та об'єктивності;

• чесності та сумлінності;

• компетентності;

• відповідальності перед собою. правничою корпорацією, суспільством і державою за якість і своєчасність надання юридичних послуг. Саме такі принципи визначають рівень професійної культури юриста, зміст якої полягає в опануванні кожним правником системою загальнокультурних і професійних цінностей, створених і сформованих різними поколіннями етнічних, національних і регіональних людських спільнот і власне носіями правничої професії.

► Зважаючи на те, що діяльність правника пов'язана з пізнанням людини, проблемних ситуацій її буття, що виникають у повсякденному житті, вагомого значення набуває рівень його релігійної культури. Маємо на увазі знання та усвідомлення ним ролі релігійного світогляду людини як духовного фундаменту життя. Релігійні ідеї, вчення, постулати, традиції, звичаї, ритуали відіграють визначну роль у духовному становленні і розвитку світоглядної позиції кожної людини на Землі. І річ не в тому, чи є вірянином сам юрист і в "якого Бога" він вірить. Річ в усвідомленні ним ролі релігійної культури у системі духовних цінностей кожної людини і людської спільноти.

Знати основні релігійні вчення і конфесії, поважати їх роль у життєдіяльності суспільства і кожної окремої людини, особливо ті з них, що функціонують на теренах твоєї країни та її окремих регіонів – це вимога до правника всіх часів і народів. Саме в релігійних вченнях, конфесійних утвореннях, постулатах, традиціях і ритуалах часто-густо містяться мотиви і причини правомірної чи неправомірної поведінки особи. Високий рівень релігійної культури юриста завжди допоможе йому повніше й об'єктивніше проаналізувати ту чи іншу життєву ситуацію, встановити психологічний контакт з людиною, віднайти причини і наслідки відповідної події (факту) та прийняти оптимальне рішення. І навпаки, низький рівень релігійної культури не дасть змоги зробити це і призведе до непорозуміння та припущення помилок, іноді непоправних, у наданні різноманітних правничих послуг: від надання консультації – до ухвалення судового рішення.

Специфічною особливістю правничої професії є той факт, що її здійснення відбувається за допомогою такого засобу людського спілкування, як мова – вербальна (письмова та усна) і невербальна (жести і міміка). Рівень володіння мовою є ознака не тільки освіченості, а й професіоналізму будь-якого фахівця, а юриста – тим паче. Саме тому, мовна підготовка правника, що передбачає наявність великого словникового запасу, уміння стилістично правильно будувати усне й письмове мовлення, при цьому коректно і правильно вживати та тлумачити спеціальні юридичні терміни і формули, адекватно пояснювати власну правову позицію своїм співрозмовникам і клієнтам незалежно від рівня їх загальної та правничої освіти і культури – це запорука високого рівня професійної культури правника. У цьому контексті, зважаючи на розвиток процесів глобалізації світу та певної універсалізації (адаптації) нормативних актів різних країн, зокрема держав Європейського Союзу, неабиякого значення набуває додаткове, до української мови, знання і максимально вільне володіння юристом хоча б однією з найбільш поширених мов спілкування світового співтовариства, а саме: англійської, іспанської, китайської, німецької, російської, французької, японської.

Досконале володіння вербальними засобами спілкування має доповнюватися навичками та уміннями правника у використанні невербальних засобів: жестів і міміки, що додатково емоційно впливають на сприйняття певної інформації іншою стороною. Одночасно мова міміки і жестів допомагає діагностувати психічні стани особи і встановлювати бажаний психологічний контакт з нею, ефективніше сприймати, розуміти та усвідомлювати отриману інформацію. Завершує запропонований перелік структурних елементів професійної культури юриста правова культура. Таким чином, підводимо "умовну риску", або ж замикаємо "коло" у своїх роздумах щодо окреслення системи складових такої культури.

На наш погляд, правову культуру юриста становлять: фахові юридичні знання, уміння і навички; знання зі сфер життєдіяльності людини, пов'язаних із відповідною галуззю правового регулювання; правова свідомість та правомірна поведінка носія цієї професії.

Слід наголосити, що належний рівень юридичних знань, умінь і навичок, насамперед, формує професійний статус правника, а розширення та ускладнення сфери правового регулювання зумовлюють його потребу в інтегрованих та комплексних знаннях. Суміжні спеціальні знання не підміняють право як таке і не є зайвим додатком до нього, а розширюють і поглиблюють правосвідомість юриста-професіонала, що сприяє ефективному виконанню його суспільних функцій.

Правова свідомість і правомірна поведінка юриста – це взаємозумовлені професійні якості. Правова свідомість віддзеркалює внутрішній професійний світогляд правника, його переконаність у необхідності права як такого і правового регулювання суспільних відносин, беззаперечного верховенства права та неухильного дотримання встановлених правил, загострене почуття справедливості у розв'язанні конфліктів на засадах рівності всіх і кожного перед законом.

Таким чином, правова культура юриста є одночасно фундаментом, стінами і дахом його професійної культури і чим вона міцніша, тим якісніше правник здійснює свою професійну діяльність, тим відповідальніше він ставиться до виконання своїх повноважень. Правники мають слугувати для суспільства прикладом єдності професії, спільності інтересів та цілей, взаємної підтримки та поваги, толерантності та дотримання корпоративної професійної культури. Спільний фах, достатній рівень освіченості та кваліфікації юристів дасть їм змогу знаходити спільну професійну мову, економити час, ефективно й оперативно розв'язувати складні правничі проблеми та колізії на засадах взаємовигідного співробітництва.

Професійна культура юриста – це наявність у кожного правника комплексної системи розвинених індивідуальних субкультур, що дає йому змогу на належному рівні виконувати професійні повноваження.

Становлення і розвиток України як демократичної держави, перспективи входження її у світове співтовариство вимагає оновлених підходів до проблем формування особистості у всіх ланках суспільного життя, зокрема, у освітній галузі. Високий рівень професійної культури правників – необхідна вимога сучасності, адже від професіоналізму представників юридичного фаху залежить результат і державотворчих процесів в Україні. Зважаючи на такий стан справ, актуальною є проблема формування професійної культури майбутніх правників у процесі їх професійної підготовки. Тому особливої уваги потребує пошук шляхів удосконалення виховної роботи у юридичному вузі. Адже сьогодні існує потреба в тому, щоб випускникам юридичних вищих навчальних закладів були притаманні моральні та громадянські якості, що дасть можливість здійснення демократичних перетворень в українському суспільстві.

Професійна культура юриста як його властивість, на переконання Сливки С.С., передбачає знання правових, моральних, естетичних, педагогічних, психологічних норм; повагу до права, моральні принципи і норми, почуття службового юридичного обов'язку; вміння і навички реалізовувати вказані норми та правила; готовність виконувати свій службовий обов'язок, діяти правомірно у будь-якій ситуації; саме правомірну поведінку юриста при здійсненні ним професійної діяльності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правова педагогіка» автора Фоменко Н.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Професійна культура юриста“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • ПРАВОВА ПЕДАГОГІКА У ТРАНСФОРМАЦІЯХ СЬОГОДЕННЯ

  • Теорії "трансформації" (перетворення) капіталізму

  • Правова педагогіка в системі педагогічних наук

  • Об'єкт, предмет, завдання правової педагогіки

  • Основні категорії правової педагогіки

  • Методологія правової педагогіки

  • ПРАВОВА КУЛЬТУРА І ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

  • Правова культура особистості в соціокультурному просторі

  • Професійна культура юриста
  • Деформації правової свідомості юриста

  • Місце і роль правової освіти у формуванні правової культури

  • ПРЕВЕНТИВНА ПЕДАГОГІКА

  • Прояви, види, стали та рівні девіантної поведінки

  • Превентивно орієнтована освіта

  • Моделі поведінки батьків: агресії, надії, страхи, безсилля, заперечення, співзалежності

  • ПЕНІТЕНЦІАРНА ПЕДАГОГІКА ТА РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ

  • Основні категорії пенітенціарної педагогіки

  • Ідеї педагогіки співробітництва у ресоціалізації

  • Закономірності та принципи педагогічного процесу в місцях позбавлення волі

  • Методи, прийоми та засоби виховного впливу

  • Особливості організації педагогічного процесу

  • Ресоціалізація

  • Виправлення та ресоціалізація засуджених неповнолітніх

  • Індивідуальні навчально-дослідні завдання

  • ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА ОСВІТА У СУЧАСНИХ ПРАВОВИХ СІМ'ЯХ

  • Поняття "тип (сім'я) правових систем"

  • Сім'ї правових систем світу

  • Особливості юридичної діяльності та освіти у сучасних правових сім'ях

  • Підготовка юристів Бельгії

  • Підготовка юристів Австрії

  • Юридична діяльність та освіта у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Юридична діяльність у країнах англо-американської правової сім'ї

  • Вища юридична освіта Великої Британії

  • Юридична освіта США

  • Юридична діяльність та освіта у змішаній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у релігійній сім'ї правових систем

  • Юридична діяльність та освіта у країнах традиційного та звичаєвого права

  • Проблемы юридического образования

  • ІНТЕРАКТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ ЮРИСТІВ

  • Аналіз конкретних ситуацій

  • Динамічне навчання

  • Рольові інтелектуальні змагання

  • Імітаційні ігри та ігрові технології

  • Дослідницький метод

  • Креативні методи навчання

  • Метод проектів (проблем)

  • Методи навчального пізнання (когнітивні методи навчання)

  • Модерація

  • Система дистанційного навчання Moodle

  • Тренінг