Заліки - це підсумкова форма перевірки результатів виконання студентами практичних, лабораторних, курсових робіт (проектів), засвоєння ними матеріалу семінарських занять, практики.
Іспити складаються за білетами, затвердженими на засіданні кафедри.
Курсові роботи (проекти) студенти захищають на засіданнях кафедр або перед спеціально створеними комісіями.
Державні випускні іспити приймає державна екзаменаційна комісія (ДЕК) у заздалегідь певному та затвердженому складі. Крім державних іспитів випускники захищають перед ДЕК дипломні роботи (проекти) чи кваліфікаційні дослідження.
Усі згадані види контролю знань студентів (вхідний, поточний, тематичний, підсумковий) є відносно самостійними, хоча й пов'язаними між собою.
Більшість викладачів усвідомлює, що в системі контролю знань студентів є багато недосконалого, що не відповідає сучасним вимогам. Серед основних недоліків традиційно здійснюваного контролю можна виділити суб'єктивність в оцінюванні навчально-пізнавальної діяльності.
Подоланню недоліків у певній мері сприяє впровадження тестового контролю студентів.
Слово "тест" в англійській мові означає "випробування, проба, експеримент, перевірка". У педагогічній літературі під дидактичним тестом розуміють підготовлений відповідно до певних вимог комплекс стандартизованих завдань, що дозволяє виявити в учасників тестування рівень компетенцій за попередньо встановленими критеріями.
Тест, як правило, складається із двох частин - інформаційної й операційної. Інформаційна частина повинна включати чітко та просто сформульовану інструкцію (що і як варто виконувати учасникові тестування). Бажано, щоб інструкція супроводжувалася прикладом виконання. Операційна частина тесту складається з певної кількості тестових завдань. Виконані тестові завдання потребують відповідної оцінки й визначення знань того, хто тестується.
Переваги тестового контролю перед іншими формами контролю полягають у наступному:
• тестовий контроль надає можливість викладачеві протягом досить обмеженого часу перевірити якість знань у значної кількості студентів;
• знання оцінюються більш об'єктивно. У процесі тестування увага студентів фіксується не на формулюванні відповіді, а на осмисленні її суті, у зв'язку з чим створюються умови для постійного зворотного зв'язку між студентом і викладачем.
Однак, тестовий контроль знань має й істотні недоліки:
• існує ймовірність випадкового вибору правильної відповіді або здогадки про неї;
• присутні недоліки психологічного характеру (стандартизація мислення студента без урахування рівня розвитку особистості);
• істотні витрати часу на складання необхідного "банку" тестів, їхніх варіантів, трудомісткість процесу;
• необхідність високої кваліфікації викладачів й експертів, які розробляють тестові завдання.
Контроль як основна функція процесу навчання в сучасній вищій школі піддається істотному переосмисленню. Простежується тенденція його максимальної диференціації й урізноманітнення. Переорієнтація навчання на творчий розвиток особистості студента, формування в нього основних здатностей - компетенцій - потребують змін у підходах до оцінювання навчальних досягнень майбутніх фахівців.
У педагогічній літературі критеріями оцінювання навчальних досягнень студентів визначаються такі, як-от:
• соціальні (активність у суспільному житті, участь у діяльності громадських організацій, уміння попереджати, регулювати конфлікти, самостійно приймати рішення та брати на себе відповідальність за їхнє виконання);
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Методика викладання у вищій школі» автора Малихін О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „КЕРІВНИЦТВО Й КОНТРОЛЬ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ“ на сторінці 2. Приємного читання.
