РОЗДІЛ III ТЕОРІЯ ВИХОВАННЯ

На зміну ранньому (класичному) капіталізму приходить розви­нутий капіталістичний лад, який має назву пост капіталістичний (ринковий, демократичний). При всій різноманітності посткапіталіс­тинних форм і відносин, що існують у світі, загальна залежність мети і завдань виховання від способу виробництва зберігається. Це ж у повній мірі стосується і сучасного сьогодення України.

3) важливий вплив на формування мети виховання виявляють і такі фактори, як темпи розвитку науково-технічного і соціального прогресу, економічні можливості суспільства, рівень розвитку педа­гогічної теорії і практики, можливості навчально-виховних закладів, учителів та учнів.

Таким чином, мета виховання визначається потребами суспільс­тва і залежить від способу виробництва, темпів соціального і науково-технічного процесу, досягнутого рівня розвитку педагогічної теорії і практики, можливостей суспільства.

17.2. Мета виховання в сучасній школі

Серед загальнолюдських завдань виховання є одне завдання, яке виражає найвище призначення виховання – забезпечення кожній людині можливості всебічного і гармонійного розвитку. Достатньо чітке його формулювання зустрічаємо вже у філософів і педагогів-гуманістів епохи Відродження, але свої витоки воно бере з античних філософських вчень.

Сьогодні, як відзначено в "Національній доктрині розвитку освіти":

1. Мета державної політики щодо розвитку освіти полягає у створенні умов для розвитку особистості і самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей, здатних працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності наці­ональної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміц­нювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

2. Пріоритетними напрямами державної політики щодо розвитку освіти є:

¾ особистісна орієнтація освіти;

¾ формування національних і загальнолюдських цінностей;

¾ створення для громадян рівних можливостей у здобутті освіти;

¾ постійне підвищення якості освіти, оновлення її змісту та форм організації навчально-виховного процесу;

¾ розвиток системи безперервної освіти та навчання протягом життя;

¾ пропаганда здорового способу життя;

¾ розширення україномовного освітнього простору;

¾ забезпечення освітніх потреб національних меншин;

¾ забезпечення економічних і соціальних гарантій для професійної самореалізації педагогічних, науково-педагогічних працівників, під­вищення їх соціального статусу;

¾ розвиток дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти у сільській місцевості та професійно-технічної освіти;

¾ органічне поєднання освіти і науки, розвиток педагогічної та психологічної науки, дистанційної освіти;

¾ запровадження освітніх інновацій, інформаційних технологій;