Розділ «Тема 25. Класний керівник. Його роль, місце і значення у формуванні особистості»

25.1. Історія виникнення посади класного керівника

Кожна історична епоха пред'являла свої вимоги до освіти й виховання молодого підростаючого покоління та тих людей, які отримали тепер назву "класний керівник".

В епоху античності "функціональними обов'язками" такої людини було супроводження дитини з дому до школи і з школи до дому, а також забезпечення безпеки її життя.

У XIX столітті в Російській імперії у чоловічих гімназіях з'явилися класні наглядачі, а в жіночих гімназіях – так звані класні дами і наглядачки, які відповідали за дисципліну, порядок і слухняність учнів у навчальному закладі; потім — класні наставники, які здійснювали нагляд, нерідко політичний за їхньою благонадійністю, поза навчальним закладом, наставляючи їх "на шлях істинний".

Після жовтневого перевороту 1917 року з школи на певний час зникли педагоги, які б спеціально закріплювалися за групою дітей, з метою проведення виховної роботи. Однак, перед новою радянською школою висувалися завдання розвитку політичної свідомості молоді, формування у неї нового комуністичного світогляду. До того ж, в умовах голоду й розрухи, відсутності шкіл, необхідно було здійснити і значний обсяг організаційної роботи з учнями. Почало виокремлюватися певне коло обов'язків, які потрібно було покладати на певних осіб у педагогічному колективі. Тому невдовзі окремі учителі почали призначатися керівниками груп, яких стали називати груповодами. Така назва закріпилася у кінці 20-х років XX століття.

Груповоди або класоводи здійснювали переважно контроль за відвідуванням і успішністю учнів, виконували господарчі та інші функції. Поступово почала розвиватися позакласна робота з учнями, змінювалися функції учителів, що закріплювалися за класом,змінювалися й самі вчителі, серед яких було багато з старої школи, їхня ідеологічна спрямованість. Все більше учителів почали сприймати так звану ідеологію пролетаріату.

Достатньо чіткі функції класного керівника у радянській школі стали визначатися у 30-х роках після постанов ЦК ВКП (б) "Про початкову і середню школу" (1931) та "Про режим у початковій і середній школі" (1932), коли була введена класно-урочна система навчання, систематична перевірка й оцінка знань учнів, визначена роль учителя як організатора й керівника педагогічного процесу.

З листопада 1931 року Наркомос РРФСР затвердив інструкцію про груповодів, у якій визначалися їхні основні функції і завдання. Після перейменування учнівських групу класи (на основі постанови РИК СРСР і ЦК ВКП (б) від 15 травня 1934 року "Про структуру початкової і середньої школи в СРСР"), груповоди стали називатися класними керівниками.

В подальшому класний керівник розглядався однією з головних виховних сил у системі комуністичного виховання школярів. На класного керівника покладалася організація виховної роботи з учнями, починаючи з IV і до X (XI) класів.

Класний керівник призначався до певного класу директором школи з числа учителів, які викладали в даному класі. Його обов'язками були: організація і проведення позакласної та виховної роботи з учнями класу, координація роботи вчителів, що викладають у даному класі, здійснення зв'язку школи з сім'єю учня, громадськими організаціями.

Обов'язки класного керівника визначалися статутом школи та документами Міністерства освіти СРСР і союзних республік. Так, в Україні до 1 липня 1997 року діяло Положення про класного керівника восьмирічної школи і середньої загальноосвітньої трудової політехнічної школи з виробничим навчанням, затверджене Міністерством освіти УРСР 25 листопада 1960 року, яке, зокрема, визначало завданням класного керівника виховання в учнів глибоких комуністичних переконань, працелюбства, колективізму, всебічного розвитку учнів і залучення їх до активної суспільно корисної праці.

Зміст роботи класного керівника передбачав:

¾ всебічне вивчення учнів;

¾ виявлення їх запитів, нахилів та інтересів;

¾ організація діяльності і виховання класного колективу;

¾ боротьба за високу успішність і зміцнення дисципліни в класі;

¾ сприяння підготовці до життя і продуктивної праці, їх професійної орієнтації;

¾ організація в класі позаурочної виховної роботи, позакласного читання учнів;

¾ надання конкретної допомоги піонерській (комсомольській) організації класу в її діяльності; постійний зв'язок з батьками учнів, громадськими організаціями та ін.