Розділ «1.5. Нейрофізіологічні механізми навчальної діяльності»

Інтенсифікація навчально-виховного процесу в школі вимагає активізації діяльності головного мозку дитини. Необхідний прискорений розвиток процесів внутрішнього гальмування у школярів, що є фізіологічною основою цілеспрямованого мислення, пригнічення сторонніх впливів, що заважають концентрації уваги та розумовій діяльності. Однак надмірне гальмування у молодших школярів може викликати апатію, сонливість, а іноді рухове збудження. З віком сила збудження і гальмування у школярів збільшується. Рухливість нервових процесів особливо інтенсивно зростає з 5 до 10 років, протягом 12-15 років (статеве дозрівання) уповільнюється, а з 15 до 18 років знову прискорюється.

Впливи подразників зумовлюють утворення в головному мозку складних тимчасових функціональних зв'язків. Якщо ці впливи повторюються багаторазово в однаковій послідовності, то виникає відповідна їм система умовних рефлексів - стереотипна форма діяльності (ходьба, гра на музичному інструменті, режим дня тощо), або динамічний стереотип. Він автоматизує, полегшує, оптимізує виконання розумової та фізичної діяльності. Утворення нових і відновлення колишніх стереотипів у дітей відбувається швидше, ніж у дорослих.

Переформування стереотипів потребує значних зусиль та часу. Легше, ніж у старшокласників чи дорослих, воно відбувається у молодшому шкільному віці. З огляду на це бажано з самого початку формувати у дитини динамічний стереотип правильно.

Кваліфікований педагог у своїй діяльності використовує не лише механізми формування умовних рефлексів, а й зважає на процеси їх гальмування, особливо згашувального, що є причиною забування навчальної інформації, втрати умінь та навичок.

Основні типи вищої нервової діяльності дітей. Після вивчення індивідуальних особливостей функціонування головного мозку та формування умовних рефлексів у людей та вищих тварин І. Павлов сформулював учення про типи вищої нервової діяльності.

Він виокремив три сильних і один слабкий тип нервової системи. Тип вищої нервової діяльності є фізіологічним підґрунтям основного показника поведінки людини - темпераменту.

1. Сильний, зрівноважений, оптимально збудливий, швидкий тип. Він характеризується швидким утворенням міцних умовних рефлексів. Діти здатні до точного диференціювання предметів і явищ. Безумовно-рефлекторна діяльність у них регулюється функціонально більш сильною корою. Мова дітей розвинена, з багатим словниковим запасом.

2. Сильний, зрівноважений, повільний тип. Він відзначається повільнішим утворенням умовних рефлексів. У дітей цього типу кора виражено контролює безумовні рефлекси та емоції. Вони швидко навчаються говорити, але їх мова трохи уповільнена. Активні та стійкі при виконанні складних завдань.

3. Сильний, незрівноважений, підвищено збудливий, нестримний тип. Він відзначається недостатністю гальмівних процесів та швидким згасанням умовних рефлексів. Діти вирізняються високою емоційною збудливістю, запальністю. Мова швидка, вони схильні до викриків.

4. Слабкий тип зі зниженою збудливістю. Його характеризує повільне утворення нестійких умовних рефлексів. Мова дітей уповільнена. Вони важко звикають до нових умов навчання, оскільки внутрішнє гальмування у них слабке, а зовнішнє - сильне. Ці діти не витримують сильних і тривалих подразнень, легко стомлюються.

У чистому вигляді ці чотири типи виявляються зрідка. Частіше трапляється поєднання ознак різних типів у різноманітних пропорціях.

Важливою особливістю типів вищої нервової діяльності людини є пластичність, що дає змогу корегувати прояв певних типологічних ознак шляхом тренування. Подальші дослідження, проведені фізіологами різних країн, довели, що структура основних властивостей нервової системи значно складніша. Також було встановлено, що кожна складова темпераменту залежить від кількох властивостей нервової системи, а кожна така властивість є у всіх типах темпераменту.

Тип темпераменту - відносно стійке утворення і мало змінюється під впливом середовища і виховання. Він не визначає інших властивостей особистості (характер, здібності), але впливає на їх динамічні прояви. На його основі формується індивідуальний стиль діяльності людини - сукупність її варіантів, прийнятніших для людини певного темпераменту.