Розділ «2.4. Дидактичні засоби створення комфортного навчального середовища»

Ергономічні вимоги до звукових кінофільмів, кіно-фрагментів, кінокілець, діафільмів і діапозитивів зі звуковим супроводом аналогічні тим, що ставляться до відповідних видів екранних засобів навчання з урахуванням вимог до звукового супроводу.

Навчальні телепередачі (центрального, місцевого або шкільного телебачення), створюють за найскладнішими або нововведеними у програму темами. У них використовують кіно-, відео- та діафільми, діапозитиви, репортажі з наукової лабораторії, виробництва та ін. У навчальній телепередачі слід передбачити запитання та завдання для учнів. Якщо телепередача призначена для позаурочного перегляду, за допомогою неї учні можуть виконувати домашні завдання, розширювати кругозір, поглиблювати знання зі складних питань програми і факультативних курсів. Тривати така телепередача має не більше 15 хв. для молодших школярів, 20 хв. - для школярів середнього віку та 35 хв. - для старшокласників.

У сучасній освіті часто використовують навчальні відеосюжети, які можуть бути цілісними, фрагментарними або у вигляді відеовставок на уроці чи лекції. їх тривалість не має перевищувати 15 хв. для молодших школярів і 20 хв. для школярів середнього та старшого віку.

Вимоги до друкованих засобів навчання. До них належать поліграфічні видання, що містять зображення та відображення предметів і явищ, систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, довідкові дані та завдання, викладені у зручній ({юрмі для викладання, вивчення, засвоєння і контролю знань. Це таблиці, картини, картки, карти, робочі зошити, портрети тощо. До комплектів друкованих засобів навчання обов'язково додають методичні рекомендації з їх використання.

Тексти, формули, умовні позначення та малюнки на друкованих засобах навчання мають бути чіткими і легко читатися. Друкований засіб виготовляють з паперу, картону, тонкого прозорого або непрозорого пластику, тонкої прозорої чи непрозорої полімерної плівки, а також їх поєднання залежно від дидактичного призначення та виду засобу, терміну і частоти його використання, способу зберігання в навчальному приміщенні.

Папір має бути міцним, білого кольору без синяви, жовтизни, плям, волосків, відблисків. Рекомендовано використовувати такі марки паперу:

а) для таблиць - офсетний папір для друку № 1 марки Б за ГОСТ 9168-80;

б) для картин офсетний, офсетний крейдований або друкарський папір для глибокого друку;

в) для зброшурованих матеріалів - офсетний та офсетний крейдований;

г) для карток - папір підвищеної міцності, полістирол та інші пластики.

Фарби мають бути світло- і водостійкими, насиченої інтенсивності, а при змішуванні точно передавати колірні відтінки оригіналу. Тематична серія друкованих навчальних засобів повинна мати єдине колірне позначення однакових компонентів. Кількість кольорів, як правило, не має перевищувати шести, включаючи чорний.

Застосовують такі формати друкованих засобів навчання: для таблиць - 60x90 см2 або 70x90 см2; для карток - 15x20 см2 або 10x15 см2. Текст на них друкують шрифтом шкільної гарнітури з величиною кегля для демонстраційних засобів - від 1,5 до 4 квадратів; для роздавальних засобів - від 8 до 16 пунктів.

Над рамкою кожного листа серії друкованих навчальних засобів указують назву серії, загальну кількість листів у ній, у лівому кутку у верхній частині кожного листа - позначення універсальної десяткової класифікації (УДК). На першому листі серії вміщують перелік таблиць, карт та ін., що належать до серії.

Упаковка друкованих засобів навчання повинна забезпечувати їх цілість під час транспортування та зберігання.

Навчальна таблиця містить інтегрований тематичний матеріал, призначений для тривалого і багаторазового показу (натуральні та натурально-композиційні зображення, схеми, графіки, діаграми, слова, букви, цифри, формули, символи, змішані засоби зображення).

Об'єкти в таблиці потрібно правильно скомпонувати і методично правильно розташувати залежно від сприймання її компонентів. Краще сприймаються об'єкти, розташовані в лівому верхньому кутку, в середині верхньої частини таблиці (за вертикального розташування об'єктів) і з лівого боку (за горизонтального розташування); гірше - об'єкти, розміщені в правому нижньому кутку таблиці.

Компоненти на таблиці розташовують за принципом "від простого до складного". Якщо певний об'єкт таблиці містить особливу інформацію, то його слід графічно відокремити. Для кращого засвоєння та запам'ятовування складний або об'ємний навчальний матеріал поділяють на частини. Якщо об'єкти (частини об'єкта) схожі або близькі за змістом, їх можна об'єднати з огляду на спільні форму, колір, розмір або обрамлення.

При компонуванні таблиць стежать, щоб об'єкти розташовувалися по всьому полю таблиці. Не повинно бути великих порожніх місць. Кількість об'єктів має бути оптимальною для таблиці, пропонованої учням на незначну частину уроку. Оптимальна кількість об'єктів становить від 5 до 9; якщо їх більше, то об'єкти групують за змістом. Якщо таблиця довідкова і метою є не швидке засвоєння всього їх змісту, а поступове вивчення частин, розкриття зв'язків і відношень між об'єктами і частинами таблиці, то їх кількість може перевищувати норму. Щоб наукову інформацію навчальної таблиці учні легко і швидко сприймали, доцільно головний її зміст, а також ключові компоненти виокремлювати такими ефективними способами:

- контрастний колір у чорній рамці;

- контрастний колір;