Розділ 4. Інформаційне забезпечення наукових досліджень

Ч 31 - Загальна педагогіка

Ч 33 - Історія народної освіти і педагогічної думки Ч 34 - Організація народної освіти Ч 41 - Дошкільне виховання

Ч 42 - Загальноосвітня школа. Шкільна педагогіка Ч 45 - Професійна і спеціальна освіта Ч 48 - Вища освіта

Кожний підрозділ систематичного каталогу має ще подальший поділ, наприклад:

Ч 21 - Наука. Науково-дослідна робота Ч 210 - Загальні проблеми науки Ч 213 - Історія науки Ч 214 - Організація науки

Ч 215 - Науково-дослідна робота Ч 216 - Вчені. Наукові працівники або

Ю 25 - Філософія і методологія науки

Ю 250 - Основні концепції у філософії і методології науки

Ю 251. 1 - Філософські основи наукового пізнання

Ю 251. 2 - Закономірності розвитку науки

Ю 251. З - Логічна структура наукового пізнання

Ю 251. 5 - Науковий метод і його роль в науці

За роздільником картки у систематичному каталозі розставлені в алфавітному порядку.

Основна функція предметного каталогу - довідково-інформаційна. Предметний каталог значно доповнює можливості систематичного каталогу, оскільки дозволяє вести пошук необхідної літератури в міжгалузевому, предметному розрізі. Предметний каталог не є обов'язковим для бібліотек того чи іншого типу і лише в деяких великих бібліотеках відіграє роль основного каталогу, об'єднуючи літературу з більш вузьких галузей, наприклад, дидактика, методика, історіографія, стилістика, екологія, фізика твердого тіла, математичний аналіз, обчислювальна математика тощо. До предметного каталогу звертаються в тому випадку, коли потрібно знайти літературу з конкретної теми, але назви книг і автори - невідомі.

Уміле користування довідковим фондом сприяє скороченню часу на пошук потрібної інформації та підвищує ефективність праці дослідника. Пошук потрібної інформації з кожним роком стає все більш складнішим. Тому кожен, хто починає працювати з літературними джерелами, повинен знати основні положення інформаційного пошуку. Інформаційний пошук - це сукупність операцій, спрямованих на знаходження документів, потрібних у процесі дослідження певної проблеми.

Пошук може бути ручним або автоматизованим. Ручний пошук здійснюють за допомогою звичайних бібліографічних1 карток, картотек, друкованих покажчиків. Автоматизований пошук здійснюють за допомогою комп'ютерних технологій. Вони дозволяють значно прискорити цей процес, оскільки автоматизовані системи пошуку (хоча вони і відрізняються між собою) базуються на певних загальних принципах: пошук за алфавітом, за основними термінами, за темами й галузями знань. Наприклад, існують такі автоматизовані системи пошуку інформації, як "Нормативні акти України", "УФД Бібліотека" та деякі інші. Остання має електронні каталоги книг, статей, авторефератів дисертацій, алфавітно-предметний покажчик.

Інформаційний пошук здійснюють на основі інформаційно-пошукової мови (ІПМ), що є семантичною (смисловою) системою символів і правил їх сполучення. Найбільш поширеним варіантом ІПМ є універсальна десяткова класифікація документів інформації (УДК). Десятковою вона називається тому, що всі галузі знань розподілені в ній на 10 відділів, які в свою чергу діляться на 10 підрозділів, ті - в свою чергу - на 10 частин і т. д. Кожна частина деталізується до потрібного ступеня. Основні відділи УДК такі: 0 - загальний розділ; 1 - філософія; 2 - релігія; 3 - суспільні науки; 4 - мовознавство; 5 - математичні та природничі науки; 6 - медицина, техніка, сільське господарство; 7 - мистецтво, спорт; 8 - літературознавство; 9 - історія, географія. Художня література не відноситься ні до якого розділу і відповідні бібліографічні картки розміщують, як правило, в алфавітному каталозі.

Структура УДК складається з груп основних індексів і визначників. Групи діляться на підгрупи загальних і спеціальних визначників.

УДК має ряд переваг: простота засвоєння працівниками видавництв і бібліотек, зручність шифрування, відносна швидкість пошуку інформації для вузькоспеціалізованих тем. Але вона громіздка для автоматизованих систем пошуку, які набувають значного поширення останнім часом.

Пошук потрібної наукової інформації - справа не проста. Найчастіше головним критерієм у цій справі виступає власний досвід дослідника. Науковий працівник постійно працює з різноманітними літературними джерелами. Протягом тривалого часу він практично інтуїтивно відбирає ті видання, які містять найціннішу наукову інформацію з його точки зору, запам'ятовує ті джерела, в яких містяться матеріали, що зацікавили його. Так поступово формується осередок найважливіших джерел інформації.