Розділ «ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ АКЦЕПТУ»

Пред'явлення векселя до акцепту е правом, а не обов'язком векселетримача. Стаття 21 Положення про переказний і простий вексель, відображаючи зацікавленість векселетримача, зазначає: "Переказний вексель може до настання строку платежу бути пред'явлений векселетримачем або навіть просто особою, в якої вексель знаходиться, для акцепту платникові..." Тобто непред'явлення до акцепту не є упущенням векселетримача, яке могло б негативно відбитися на Його правах за векселем.

Водночас необхідність обов'язкового акцептування тратти, що виписана терміном "у такий-то час від пред'явлення", встановлена не для залучення трасата до вексельного зобов'язання, а для визначення терміну платежу. У векселі зі строком платежу "за пред'явленням" пред'явлення до презентації збігається з пред'явленням до платежу.

Неоднозначний підхід до презентації векселя має свої економічні підстави. Насправді ж дійсною причиною прийняття векселя до платежу є не акцептація, а наявність у платника попередньої заборгованості перед векселедавцем, додаткова угода про наступне постачання трасатові товарів, видача векселя коштом третьої особи (інше про-візо). В останньому випадку платник приймає вексель до платежу тому, що розраховує на відшкодування дебіторської заборгованості не векселедавцем, а іншою особою, яка безпосередньої участі у вексельній угоді не бере. У такому разі прийнято говорити: переказ платежу здійснено в рахунок провізо, тобто векселедавець видав вексель у формі наказу платникові сплатити іншій особі лише у випадках:

• коли боржник заборгував йому певну суму;

• якщо платник відкрив векселедавцеві відповідний бланковий кредит, чим дозволив Йому переказати на себе відповідну суму без забезпечення;

• якщо платник отримає від векселедавця відповідне забезпечення одночасно з пред'явленням Йому векселя до оплати.

У світовому і національних законодавствах вироблено такі вимоги до акцепту.

По-перше, як і сам вексель, акцепт має бути простим і нічим не обумовленим. Це означає, що прийняття векселя до платежу не можна ставити у залежність від якоїсь події: надходження товару, здійснення платежу тощо. Платник може лише обмежити його згодою на сплату частини суми. За таких умов решта вексельної суми вважається не прийнятою до платежу, тому платіж за нею розглядається наступними діями опротестування. Будь-які інші зміни у змісті векселя або застереження рівнозначні відмові від акцепту, а векселетримач дістає право на опротестування вексельної суми і пред'явлення прямого позову до платника та позову до всіх інших зобов'язаних за векселем осіб.

По-друге, вексель акцептується платником шляхом написання на лівій частині його титульної сторони, наприклад, таких слів: "Акцептований", "Прийнято", "Сплачу", "Зобов'язуюся сплатити", скріплених підписом платника із зазначенням дати акцептування. Навіть просто підпис платника, скріплений печаткою, означає його згоду виконати умови платежу повністю і вчасно. Акцепт може бути розташований також на зворотному боці векселя та на алонжі.

Позначка про акцепт, зроблена на відокремленому від векселя документі або закреслена до повернення векселя тримачеві, вважається недійсною. Водночас якщо платник попередньо письмово повідомив векселетримача або іншу векселезобов'язану особу про прийняття цього векселя до платежу, він вважається зобов'язаним згідно з текстом свого акцепту навіть тоді, коли цей акцепт він потім закреслив. У випадку, коли у платника є законна підстава відмовитися від акцепту, він використовує її шляхом подання заяви встановленого зразка. Нарешті, коли вексель виставлено на солідну фірму, у платоспроможності якої немає сумнівів, векселетримач узагалі може не вдаватися до акцепту.

По-третє, акцептант разом із векселедавцем є головними вексельними боржниками. їхні зобов'язання за векселем безвідмовні та мають односторонній характер.

Якщо розглядати акцепт формально, складається враження, що у тратті взагалі відсутнє вексельне зобов'язання, а сам акт акцепту нібито не є обов'язковим. Проте пропозиція векселетримача імовірному платникові здійснити за цим векселем платіж, згідно зі статтею 9 Положення про простий і переказний вексель, уже містить його власне зобов'язання. Це означає, що векселедавець у разі відмови платника сам виконає платіж. Якби він захотів якось зняти з себе цю функцію, на перешкоді йому стає закон, який наголошує, що "всяка умова, за якою він складає з себе відповідальність за платіж, вважається ненаписаною" (ст. 9).

Відмова платника від акцепту має бути нотаріально засвідченою (вексельний протест). Упродовж чотирьох робочих днів, що настають після дня протесту в неакцепті або неплатежі, векселетримач зобов'язаний повідомити про дану подію векселедавця і свого індосанта. Далі векселетримач дістає право прямого позову та судового розгляду факту неакцепту. Він може також відправити свій вексель разом із протестом кредиторові або будь-якій іншій зобов'язаній за даним векселем особі, і вже та розпочне необхідні дії для отримання платежу.

По-четверте, акцептування векселя може здійснити також банк. Такий акцепт називають банківським. Він застосовується переважно для дострокового обліку векселів. Але за своїм змістом банківський акцепт має характер кредиту, тому банки стягують за цю операцію досить високу комісійну ставку. Ось чому банківський акцепт не набув достатнього поширення. Він є обов'язковим лише при розрахунках щодо розстрочки платежу у вигляді документарного акредитиву, тобто такого, що застосовується у тривалих розрахунках за товари та послуги і вимагає подання певних документів.

Позначається банківський акцепт відбитком на титульній стороні векселя штампу "Акцептований". Такий вексель банк видає покупцеві під заставу товаро супровідних документів або складської розписки. Далі покупець передає його постачальникові. Вексель, засвідчений авторитетом банку, стає надійно гарантованим розрахунково-платіжним засобом, охоче приймається усіма учасниками господарського життя і до терміну свого погашення здатний обслуговувати безліч комерційних угод.

По-п яте, пред'явлення до акцепту, як правило, здійснюється за 10—7 днів до настання строку платежу. Переказний вексель, що підлягає оплаті "у стільки-то часу від пред'явлення", потрібно пред'явити до акцепту не пізніше одного року з дня видачі. Векселедавець може скоротити цей строк або обумовити триваліший термін. Зі свого боку будь-хто з індосантів здатен удатися до скорочення цього строку. В ході презентації платник має право зажадати повторного пред'явлення йому векселя на наступний день, але не може вимагати, щоб вексель йому залишили. Акцепт здійснюється у присутності векселетримача та інших зацікавлених осіб і датується днем пред'явлення.

По-шосте, платник, поставивши на векселі свій напис "Акцептовано", бере на себе беззастережне та незворотне зобов'язання. Воно має односторонній характер: акцептант повинен оплатити вексель повністю і своєчасно.

Якщо платіж не виконано, векселетримач, після засвідчення цього факту протестом нотаріуса, дістає право подати проти боржника прямий позов про примусове стягнення вексельної суми плюс витрати на опротестування та пеня в розмірі 3—5% неоплаченої суми за кожний прострочений день. Але це поки що стосується лише банківських векселів. Законом України "Про обіг векселів в Україні" передбачено, що, крім вексельної суми, векселетримач має право вимагати від зобов'язаних перед ним оси сплати неустойки. Вона нараховується виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на належну до оплати вексельну суму від дня строку платежу за векселем і до дня його оплати. Загалом кожен, хто оплатив переказний вексель, отримує право на законних підставах вимагати покриття завданих збитків від відповідальних уже перед ним векселезобов'язаних осіб.

По-сьоме, акцепт може здійснювати посередник. Свою згоду оплатити вексель він висловлює написом "Акцептований посередником" або іншим рівнозначним виразом, який має бути підписаний і датований. Інформація про вступ до вексельного зобов'язання акцептанта-посередника надсилається тій особі, за яку він акцептував вексель. Текст посередницького акцепту розташовують як на лицевому, так і на зворотному боці векселя.