Розділ «15. Інтерв’ю з Богданом. День 3»

09:27. Промінь світла проник крізь фіранку і розмістився на обличчі Олександра, це і розбудило його. Як виявилось, вже в будинку нікого не було. Маринка метушилася в літній кухні, щось готувала. Андрій спілкувався біля воріт з якоюсь молодою дівчиною років двадцяти і показував рукою то в один, то в інший бік.

Зібравшись, Олександр вийшов з будинку і привітався з господарем:

– Доброго ранку, Андрій.

– Доброго. Довго ж Ви спите,– з посмішкою промовив Андрій.

– Ну вчора день був насичений, та і не звик я прокидатись рано, слава Богу робота цього рідко потребує.

– Пусте. Марина вже майже зробила нам сніданок, я сподіваюсь, ви любите налисники з черешнею?

– Не відмовився б.

– Це добре, зараз поснідаємо і я відвезу Вас до Богдана.

Після сніданку Андрій відвіз журналіста до будівлі “Сігма Програми”, в якій і працював Богдан.

– Дуже дякую за витрачений на мене день.

– Та будь-ласка. Сподіваюсь, стаття у Вас вийде чудова.

– З таким матеріалом звісно. – З натхненням відповів журналіст. – Я не запитав найголовнішого, ким Ви працюєте?

– Вчителем історії в школі і паралельно мером Свободи.

– А хіба так можна? – здивувався Олександр.

– Звісно. Головне встигати все.

– І як у Вас з цим, виходить?

– Так, Свобода цивілізоване селище і доволі добре автоматизоване. До обіду я працюю вчителем, після обіду розгрібаю важливі питання селища. До того ж, в мене є два дублери, які мають ті ж самі повноваження, що і я, крім підпису документів.

– Навіщо аж два?

– Одного обирає населення, інший – це студент, який обирається за навчаним рейтингом. Така ж система і в компанії: одного дублера обирають спонсори компанії, іншим обирається студент по рейтингу. Хто краще справляється, той потім і стане мером.